Лопахин Ермолай Алексеевич — купец. Его отец, торговавший в лавке в деревне, был крепостным у деда и отца Ранев-« кой. Он испытывает признательность к ней за то, что она много для него сделала, и говорит, что любит как родную. Теперь он разбогател, но о себе с иронией говорит, что «мужик мужиком». Он искренне хочет Раневским выручить их вишневый сад, который продается за долги, и предлагает проект — раз-бить землю и вишневый сад на дачные участки и отдавать в аренду под дачи. Для этого следует, по его мнению, вырубить вишневый сад. Пытаясь внушить им, что нужно делать, он наталкивается на протест и полное непонимание со стороны хозя-ев. Л. лишен эстетического чувства и, если для Раневских гад — символ прежней счастливой жизни, символ их юности, то для Л. замечательного в нем «только то, что он большой». Раневские для него странны именно своим легкомыслием и неделовитостью. Сам он, по его словам, встает в пятом часу утра, работает с утра до вечера.
В Л. ощущается страсть и размах, и сам он чувствует свою огромную силу, которая требует приложения и выхода. Откликаясь на рассуждения студента Трофимова о будущем и о том, что надо работать, он говорит, что при тех необъятных просторах, которые дал им Бог, они и сами должны бы быть великанами. В конце концов Л. покупает вишневый сад. Это момент наи-высшего его торжества: он, сын мужика и сам мужик, «малограмотный Ермолай», становится владельцем дворянского имения, где его «отец и дед были рабами, где их не пускали даже на кухню». В нем неожиданно проступает действительно грубое, хищническое начало, купеческий безудерж («За все могу заплатить!»). Он не думает, что Раневской, в любви которой он совсем недавно изъяснялся, может быть больно. Радость буквально рвется из него, он хохочет и топочет ногами. Торжество и сострадание противоборствуют в нем в эту кульминационную в раскрытии его образа минуту.
1. Інтелектуальний характер аналітичної композиції п'єси (осмислення подій у минулому веде до внутрішнього розвитку особистості героїв; зміни у свідомості героїв стають вирішальними в розвитку сюжету; розв'язка розкриває внутрішню суть усіх подій, їх справжнє розуміння).
2. Сюжет і композиція п'єси (зовнішньо спокійне життя адвоката Хельмера насправді побудоване на обмані та егоїзмі; рушійна сила розгортання дії — підробка Норою підпису батька з метою здобути гроші, спадкоємницею яких вона була, і врятувати хворого на туберкульоз чоловіка; розв'язка драми — бесіда між Норою і Хельмером створює інтелектуальне напруження і призводить до рішучих сюжетних змін: Нора вирішує залишити сім'ю).
3. Розвиток характерів героїв (на початку п'єси Нора — покірна жінка, неспроможна прийняти самостійні рішення; але з'ясовується, що вона зробила через любов до чоловіка вчинок, який може, з точки зору Хельмера, заплямувати їхнє ім'я; у діалозі Нора постає сильною, цілісною натурою, що вміє переоцінити свої погляди і рішуче змінити свою долю. Хельмер зверхньо ставиться до дружини, не замислюється над причиною її вчинку; його хвилюють тільки наслідки цього вчинку щодо їхньої репутації).
4. Сутність подружніх взаємин (спокійне життя було ілюзією, вони чужі одне одному; це стає зрозумілим після аналізу мотивів вчинку Нори і ставлення до нього Хельмера).
