чекай пацан
Объяснение:
произведении Д.Дефо "Робинзон Крузо" главный герой Робинзон Крузо, который остался человеком в трудных условиях.
Робинзона с детства тянуло к морю, и он мечтал стать моряком, но его отец хотел, чтобы тот стал судьей и поэтому проклял сына.
Робинзон иногда жалел, что не послушался отца и сбежал из дома, ведь отец предупреждал, сколько испытаний ему придется пережить.
Первым испытанием Робинзона стал плен. Когда он плыл на корабле, на них напали пираты - мавры. Робинзон был в плену довольно долго, но там он научился хитрости. В конце концов он сбежал из плена, применив свою хитрость.
Самым тяжелым испытанием было попадание Робинзона на остров, где его ожидало очень много трудностей.
На острове любой человек может стать дикарем, но Робинзон с упорством боролся за жизнь. Хотя Робинзона и пугали трудности, он сумел совладать с ними.
Во-первых, Робинзона все время посещал страх, боязнь диких зверей, голода, нападения дикарей. Он боялся стать дикарем, опуститься до такого уровня.
Робинзон героически преодолевал все трудности своей одинокой жизни. Робинзон собрал всю силу воли и остался человеком в почти невыживаемых условиях.
На острове Робинзон мало того, что остался человеком, он заново пережил все этапы развития техники. Он построил себе дом, не упустив ни одну деталь, стал разводить стадо коз, у него были свои ячменные поля, он сделал себе прекрасное ограждение, не хуже китайской стены, и, самое главное, он стал верующим человеком, а ведь когда он убежал из родительского дома, он был глупым сопляком. Во всяком случае остров ему сделать себя личностью. Как говорится, нет худа без добра.
Я считаю, что Робинзон остался человеком благодаря своему труду, другой бы на его месте либо превратился в дикаря, либо лег и умер. Робинзону труд и умение справляться с трудными ситуациями.
Софійка сиділа і сумувала через казки з нещасливим закінченням. Але прекрасний принц, схожий на Вадима Кулаківського, танцював з обманницею, яка була дуже схожа на Ірку Завадчук. Він зовсім не розумів, що врятувала його саме Русалонька.
Втішити дівчинку підійшла тітка Софійки. Вона була лікарем, яка зустріла свого коханого Валентина у травмпункті. Скоро у них весілля. Тітка Сніжана теж ілася на те, що вона страшенно не любить казки с нещасливими кінцем, але зараз була б не проти відволіктися від усіх клопотів і політати у небі хмаринкою. В сім'ї всі були дуже раді, що вона нарешті виходить заміж, бо Сніжана перебирала нареченими через те, що їхні прізвища не пасували до її імені. А її Валентин вирізнявся розумом та серйозністю. Ще й прізвище — Білий.
Мама і тітонька Сніжана власноруч будуть шити весільну сукню. Софійка знаходилась в передчутті чогось прекрасного, але знову обізвався її тримісячний братик Ростик, якого потрібно було доглянути. За ці дні дівчинка дуже втомлювалась, адже весь час вона була з братом, поки мама і тітка готувались до весілля.
Нарешті настав вечір, всі справи було зроблено, і скоро Софійка з мамою ляжуть спати. У колишній квартирі вечорами вони любили читати казки, а тут все було інакше. Все здавалося моторошним і страшним. Софійка чула чиїсь кроки, шаркання і постукування ціпка. Це завжди відбувалося в повню. Хтось внизу здавлено засміявся, дівчинка не витримала і побігла до матері, яка теж не спала. Вона пригорнула колиску з малою дитиною, і так вони сиділи до світанку. В одну мить все припинилося, так само раптово, як і почалося.