том сойер – главный герой этого произведения, в котором рассказывается о его детстве. том – обычный мальчишка, проживающий в одном из небольших американских городков. воспитанием мальчугана занимается его тетушка, так как мать его умерла.
тетя полли хорошо относится к своему племяннику. у него есть все, что нужно. том посещает школу. однако, мальчишка не так уж и послушен. он никогда не упустит случая поозорничать и напроказничать. а приключения он любил особенно!
том находчив. например, когда тетушка заставила его в наказание выкрасить забор, он так смог расхвалить свое занятие перед другими детьми, что они взялись за это дело сами. а тому только и оставалось наблюдать за их работой.
у мальчугана есть друг – гек финн. правда, дружба их не . ведь отец гека – пьяница. а сам и в школу не ходит, и вообще ведет неприемлемый для других бродячий образ жизни.
но для тома он лучший друг. все те качества, из-за которых все запрещают своим детям общаться с ним, сойера ничуть не пугают. друзья вместе ищут приключений и находят и их.
еще, у тома есть возлюбленная бекки. он всячески старается привлечь к себе ее внимание. а после ссоры с девочкой он вместе со своим другом решает стать пиратом.
жажда к приключениям была в этом мальчишке неиссякаемой. он просто грезил о них. и вот, они с геком в ночную пору на кладбище. но там они становятся случайными свидетелями страшного преступления. индеец джо убивает доктора.
после этого события в городке было много разговоров. а обвиняли во всем пьяницу мэффи поттера, который тоже был в их компании во время убийства.
тем временем том и гек отправляются в плавание. детей даже посчитали утонувшими. но в скором времени они вернулись. после том открывает страшную тайну для жителей городка о том, кто был настоящим убийцей доктора. но индейца найти не смогли.
с ним столкнется том позже. он вместе с бекки, которая наконец обратила на него внимание, убежав с праздника, спрячутся в пещере. невинная выходка обернется новым приключением для детей.
они заблудятся в этих пещерах. напрасно будут пытаться отыскать их взрослые. а именно там скрывался индеец джо. дети столкнутся с ним, но смогут убежать и найти выход, который они закроют за собой. к тому времени, как туда придут за индейцем, он будет уже мертв. а мальчишки нашли клад, спрятанный им.
пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.