Я очень люблю рассказы о подвигах разных героев. В книге Н. Куна мой любимый герой — это Геракл. Это самый известный герой древнегреческих мифов. Неизвестно, когда он жил. Его отцом был сам главный бог греков Зевс. Поэтому Геракл — самый сильный из героев и совершил 12 великих подвигов. Когда Геракл только родился, он себя и своего брата Ификла от огромных страшных змей. Они заползли в кроватку к детям, чтобы их убить. Так приказала жена Зевса Гера, которая не любила Геракла.
Геракл был очень сильным. Но его приемный отец Амфитрион учил Геракла драться с оружием и без оружия, стрелять из лука, а ещё читать и писать, потому что настоящий герой должен уметь все. Геракл был сильнее всех людей вокруг и убил своего учителя Лина, потому что тот ударил его. Но потом все его подвиги — убийства страшных животных, которые мешают жить людям.
Геракл
Любимой одеждой Геракла была шкура страшного льва, он убил этого льва, когда бы еще совсем молодым. Герой носил ее, как плащ. Голова льва была шлемом для Геракла, а передние лапы он завязывал на шее, чтобы плащ не падал. Оружием Гераклу стала дубинка из твердого дерева ясен: Геракл вырвал дерево целиком с корнями! Боги подарили Гераклу лук и стрелы, меч и доспехи, а богиня Афина, которая всегда ему, сшила красивую одежду.
Потом Геракл служил долго у слабого и трусливого царя город Микены, Эврисфея. Эврисфей боялся своего слугу и хотел его убить поэтому давал Гераклу самые страшные задания. Но Геракл справлялся со всеми заданиями. Он убил палицей страшного льва, у которого от шкуры отскакивали острые стрелы. Он убил лань, которая топтала поля бедных жителей Греции, и ужасных птиц, которые своими медны ми когтями и острыми клювами убивали людей.
Геракл совершил еще много других подвигов. Но мой любимый подвиг — это когда Геракл; привел Эврисфею ужасного пса Кербера с тремя головами. Этот пес охранял вход в подземное царство, чтобы мертвые, которые там живут после смерти, не вышли наружу. Кербер пытался побороть Геракла, но у него не получилось, потому что Геракл был сильнее всех. Он скрутил Кербера, как маленького щенка, и привел в Микены. Чудище боялось света солнца, потому что под землей света нет.
С его клыков капали на землю слюни, и на этих местах вырастали ядовитые цветы. Эврисфей сразу испугался, когда увидел Кербера, и убежал прятаться. Он плакал и просил, чтобы Геракл отвел страшное чудище обратно в подземное царство. И Геракл отвел собаку назад, чтобы она снова охраняла покой мертвых. Но я думаю, что Геракл не труса Эврисфея, а Кербера. Ведь Керберу было самому страшно на земле, где он никогда раньше не был.
Я очень хочу быть похожим на Геракла. Он сильный и смелый. Зло его боится, и он всегда защищает слабых людей от ужасных чудовищ. Мне кажется, что сегодня тоже есть Гераклы. Это военные, которые защищают мир и слабых. Поэтому я тоже буду служить в армии, когда закончу учиться.
Ідеї Просвітництва справили такий величезний вплив на всі напрямки духовного життя європейського суспільства, що дали назву новій культурно-історичній добі. До речі, згадувана епоха, на відміну від попередніх, сама дала собі ім'я: термін "просвітництво" використовують ідеологи Просвітництва — Вольтер і Гердер. Остаточно закріпила цей термін у науці стаття І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784р.).
За часом доба Просвітництва — це середина XVII — XVIII ст. Ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше — в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури так чи інакше відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший, збагачений яскравими талантами загін просвітителів сформувався у Франції: саме звідсіля, несучи на собі печатку французького генія, ідеї Просвітництва поширилися по всій Європі.
Перш ніж дати загальну характеристику культурі доби Просвітництва, зупинимося на характерних спільних рисах та специфічних відмінностях Просвітництва в різних країнах. Характерними рисами Просвітництва є:
1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності.
Продовжуючи започатковану на рубежі XVII—XVIII ст. раціоналістичну систему в європейському культурному розвитку, Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за до якого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя. Проголошене просвітителями царство розуму за своєю історичною сутністю було не чим іншим, як ідеалізованим здоровим глуздом буржуазії, котра готувала собі ідейні засади приходу до влади.
Проте, незважаючи на своє всевладдя, розум повинен був рахуватися з тим, що наявні умови (абсолютистська влада ще була досить сильною) не дозволяли здійснити практичне перетворення суспільства.
2. Рушійною силою історичного розвитку і умовою торжества розуму просвітителі вважали розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства.
Визначальним моментом культурного життя епохи Просвітництва була безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. Передові люди того часу докладали значних зусиль для поширення знань серед усіх верств суспільства, відводячи просвіті провідну роль у прогресивному розвитку людства у руслі загального добра й справедливості. Слід зазначити, що Просвітництво розумілося ширше, ніж просте розповсюдження знань і освіти, воно включало в себе моральне та громадянське виховання, а також утвердження "істинних" уявлень про світ, суспільство та людину — на противагу "хибним" ідеям старого світу. Постулати Просвітництва не несли в собі революційного запалу, проте саме вони започаткували те соціальне піднесення, яке завершилося Французькою буржуазною революцією 1789— 1794рр.
3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому політичному розкріпаченню.
4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.