Для славы мертвых нет.
Анна Ахматова
Війни — це породження зла. Людського зла. Поєднання слів "людина" і "війна" суперечить усім людським законам добра. Але війни — це не тільки минуле людства, це, на жаль, його сьогодення.
Ллється кров у Чечні і Косово, у Сьєрра-Леоне й Ольстері, у Палестині й Ізраїлі... І скрізь гинуть чиїсь батьки, чоловіки, брати, сини... Іде по усьому світові нова війна, ім'я якої — тероризм. У ній узагалі немає ніяких правил. Воюють не солдати проти солдатів, а злочинці проти всіх, не виключаючи дітей і жінок, хворих і старих.
Коли мова йде про захист Батьківщини, про порятунок свого народу, у цій війні людина бере участь за велінням серця. У бій готові йти ті, хто у своєму житті не брав у руки зброї, ті, про кого говорять, що вони і мухи не скривдять. Усі, хто здатен тримати зброю, стають на захист батьківщини. Я розповім вам про цю проблему — людина і війна — на прикладі свого прадіда по батьківській лінії. Його не пам'ятає моя бабуся, його молодша дочка. Але ми знаємо багато чого про його довоєнне життя і дещо про його військові дороги. І майже нічого про те, як він загинув. Крім звичайних слів: "Помер смертю хоробрих".
Він був людиною дуже мирної професії — економістом. Працював перед війною в інституті, що нині — політехнічний університет. У перший день війни він сам пішов у військкомат, не чекаючи повістки про призов, та вона і не прийшла б, тому що його посада і професія не підлягали призову. Які ж високі були в нього громадянська позиція і людська совість! Вже у вересні родина одержала від нього перший лист. Я бачив стопку цих пожовтілих від часу листів, що бабуся дбайливо зберігає. На них немає звичних поштових марок. На них тільки штампи "Польова пошта №..." і "Переглянуто військовою цензурою". Останній лист дуже тривожний. Видно, людина на війні відчуває, коли не повернеться з бою. "Маруся! Бережи дітей! Перемога буде за нами!" — це останні слова, що написані чітким, дуже красивим почерком на сірому жорсткому папері. Маруся, його дружина, моя прабаба, зберегла синів. Завдяки цьому народився і живе мій батько, а через 43 роки після загибелі прадіда з'явився на світ і я.
Apple
Мобильный телефон Apple iPhone SE 128GB 2020 (PRODUCT) Re...
16 499 грн
Топ продаж
Дивіться також
Ужасные свадебные фотографии (19 фото)
Женский парфюм Carolina Herrera
Качество оригинала! Стойкий шлейфовый аромат...
Довго наша родина намагалася знайти могилу прадіда. Але безуспішно. Знаємо тільки одне: вона десь у лісах Прибалтики. Але є в Харкові місце, де на мармуровій плиті золотом написане його (тепер і моє) прізвище й ініціали. У ряду сотень імен харківських політехніків, що не повернулися з тієї кривавої війни. Над пам'ятником на території нинішнього політехнічного університету схилилася верба. Вона так розрослася за останні роки, що закриває напис. Та я його знаю напам'ять:
Мечту пронесите через года
И счастьем наполните!
Но о тех, кто уже не придет никогда,
Заклинаю вас: помните!
Пам'ятник і територія біля нього завжди доглянуті. Ми всією родиною ходимо туди три рази на рік: на День Перемоги, 23 серпня й у післявеликодній поминальний день. Це обов'язково, але іноді бабуся просить: "Олежку! Давай сходимо до пам'ятника! Я вже і квіти приготувала". У такі дні ми біля мармурових плит самі. І серце стискується в мене, коли я думаю, що моя бабуся не знала людину, яка була її батьком. Їй нікого було покликати: "Тату!"
У ці хвилини я відчуваю, що від батьків до дітей переходять найвищі поняття. До мене прийшло розуміння, що і для слави, і для пам'яті людської мертвих немає. Мій прадід не безвісти загинув на тій війні. Він з нами, як і всі, хто поруч з ним на мармурових пл
Сказка А. Погорельского «Черная курица, или Подземные жители» рассказывает нам о жизни маленького Алеши. Уже два года он учится в пансионе Петербурга. Он очень прилежный и добрый мальчик, многие любят за его характер.
В будни Алеша счастлив, а в выходные, когда все дети разъезжаются домой, к родителям, Алешу мучает жуткое одиночество, потому что своих родителей он давно не видел. На выходных Алеша кормит курочек, среди которых больше всех любит черную, которой дал имя Чернушка. Мальчик ее от кухарки и выкупает ее, дав монетку. За это Чернушка благодарит Алешу.
Оказывается, что эта курица ‒ министр подземного короля, а под землей живет целый народ. Курочка водит в подземное царство Алешу. Алеша видит там дворцы, залы, рыцарей, волшебных попугаев. Король благодарит Алешу за курицы волшебным семенем, которое позволяет не учить урок и знать его.
С той поры Алеша меняется. Теперь он знает, что он не одинок, и в подземном царстве его почитает сам подземный король, и он знает тайну, которая неизвестна никому. Он становится балованным, проказничает. Вероятнее всего, мальчик просто понимает, что теперь он лучше всех учеников, он зазнается.
Курочка приходит к Алеше и просит исправиться, иначе волшебное конопляное семя больше ему не дадут, и уроки придется учить самому. Но однажды, под страхом быть высеченным, мальчик проговаривается о подземном царстве.
Это влечет за собой плохие последствия ‒ курочка арестована, а все подземные жители вынуждены перебраться жить в другое место. На прощание Чернушка очень просит Алешу стать снова прилежным. И Алеша исправляется, и даже становится примером для товарищей.
Сказка учит нас, что в душе каждого человека есть добро и прилежность, каждый достичь цели своим трудом. Ничего в мире нельзя получить просто так, и пользоваться всем готовым не получится, нужно стараться, трудиться.
Усилия нужны и для того, чтобы заслужить любовь и уважение других. Нужно помнить, что те, кто нас любит, могут пострадать от наших слов и дел, и нужно уметь нести ответственность за свои поступки перед этими людьми
Объяснение:
надеюсь пойдет
Счастливые часов не наблюдают.
Шёл в комнату, попал в другую.
Подписано, так с плеч долой.
А горе ждёт из-за угла.
И золотой мешок, и метит в генералы.
Где носится, в каких краях?
Чуть свет уж на ногах! И я у ваших ног
Блажен, кто верует, тепло ему на свете.
Где ж лучше? Где нас нет.
И дым Отечества нам сладок и приятен.
Смешенье языков: французского с нижегородским.
Что за комиссия, Создатель, быть взрослой дочери отцом!