В зависимости от ситуации , а если так то нет. Люди не могут вмешиваться в жизнь "братьев наших меньших" , так сказать разрушать баланс природы , ставить какие-то свои "порядки". Как никак это влияет на саму природу . Но есть случаи когда человеческое вмешательство просто необходимо : например, животное попало в беду без человеческой он справиться не сможет. Были и такие случаи когда животные сами выходили к людям за помню где-то читала такую историю: Было холодно , работник какой-то базы вышел осмотреть территорию , невдалеке увидел тигрицу с маленькими тигрятами , близко она не подходила а крутилась около . Работники догадались , что они были голодны и накормили их. Через несколько недель работник вечером проверял местность вдалеке увидел два горящих глаза , которые приближались . Оказалось,что это была та самая тигрица , она не тронула человека- животная благодарность. А теперь к главному вопросу: Имеет ли право человек вмешиваться в жизнь животных? На этот вопрос нельзя дать однозначный ответ . Нужно смотреть на ситуацию , и не лезть с назойливой " ".
электронная записная книжка-прямая родственница ассирийской глиняной таблички. все гениально просто! открыл, набрал на мини-клавиатуре нужный адрес, телефон и фамилию, нажал< ввод>, закрыл. электронные записные книжки получили широкое распространение.сейчас наступила эпоха новых компьютеров с телефонами и телефоно-конференциями, чтобы иметь возможность принимать и отправлять E-mail. при этом почта в кармане в самом понятном и прямом смысле.
Объяснение: мне разные правила и поисковик:) но ты лучше проверь. там не все видно)))
У художньому творі "Гер переможений" авторка глибоко і тонко передала боротьбу жорстокості і милосердя, вмістивши трагедію людського серця на двох сторінках.
Закінчилася страшна, безжальна війна, радянський солдат-переможець пройшов тяжкий шлях до перемоги, яка сповістила весь світ 9 травня 1945 року про довгоочікуваний мир. Ворог завдав багато лиха нашому народові. О. Довженко написав в "Щоденнику" вразливі спогади: "Україна поруйнована, як ні одна країна в світі...Чи мали ми право ненавидіти тих, хто це зробив? Безумовно!"
Але часто люди сприймають ті страшні події тільки під одним кутом — очима наших співвітчизників, забуваючи, що по тій бік були такі самі добрі та працьовиті люди. Вони, на жаль, були жертвами амбіцій політиків, які вели боротьбу за перерозподіл світу.
Перед читачем постають післявоєнні роки, полонені німці зводили будинки в одному зі зруйнованих війною місті. Вони ненавиділи і місто, і його жителів, і будинки, але тільки до того часу, поки не бачили створіння своїх рук. Тоді їхні серця оживали, ставали чутливими до жорстокого світу. Полонені були вдячні вдовам, які приносили їм то старий піджак, то варену картоплю, були вдячні навіть охоронцям за цигарки. Поступово ненависть змінилася милосердям!