Кажуть, що шкільні роки — незабутня пора, а шкільна дружба — найміцніша. Так це чи ні, ви зможете оцінити не тепер, а тільки на відстані років. Для великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, із яким ми познайомимося ближче на цьому уроці, навчання в Ліцеї стало найсвітлішими роками, сповненими творчості, дружби, душевної гармонії своїм друзям Пушкін присвятив багато віршів, а особливий серед них — «19 жовтня 1825 року». 19 жовтня 1811 року — день відкриття Ліцею, і всі ліцеїсти вважали його своїм святом. Після закінчення Ліцею (1817) поет уже знаходився в засланні, у Михайлівському, і не зміг побувати на традиційній зустрічі випускників. Це був нелегкий час для поета — глушина, нікого, крім няні, поряд, друзі далеко, майбутнє невідоме. Тому він був дуже радий, коли його відвідав ліцейський друг Іван Пущин, вони згадали всіх друзів. Це й було поштовхом для створення багатьох поетичних шедеврів, з одним із яких ми й познайомимося на уроці.
Это произошло со мной в рождественскую ночь.У нас дома посреди комнаты поставили ёлку.Мы её очень красиво нарядили,и стали ждать прихода Рождества.Я очень устала и присела под ёлкой отдохнуть. Вдруг вижу,что комната озарилась серебристо-голубым светом.Это было так чудесно! И появился ангел с пушистыми крылышками за спиной.Ангел сказал,что меня за хорошую учёбу и хорошее поведение пригласили на ёлку.Он взял меня за руку,и мы очутились в огромной комнате.Там стояла необыкновенная ёлка,вся в чудесном сиянии.Было много детей.А в кресле сидела молодая женщина с сияющим лицом и держала младенца на руках. Я сразу поняла, что это сама Дева Мария,а на руках у неё младенец Иисус Христос.Я не могла глаз от них оторвать.Но подойти не решилась,так как подумала,что недостойна.Дева Мария что-то сказала ангелу.Он подозвал меня.Тут Богородица протянула ко мне руку и благословила! Потом ангел дал мне небольшую корзиночку с подарком.Я перекрестилась и низко поклонилась Богородице,благодаря её.Потом мне разрешили подойти к другим детям.Мы пели разные рождественские песенки и рассказывали стихи.Было так весело! Вдруг я почувствовала,что кто-то трогает меня за плечо."Дочка,проснись!"-сказала мама. Я не поняла сначала,где я.И было ли то,что я видела на самом деле?Или это сон такой приснился мне? Но тут я заметила около себя маленькую корзиночку,которую мне дал ангел,и поняла,что всё было на самом деле! Вот такая чудесная история приключилась со мной в рождественскую ночь.
Кажуть, що шкільні роки — незабутня пора, а шкільна дружба — найміцніша. Так це чи ні, ви зможете оцінити не тепер, а тільки на відстані років. Для великого російського поета Олександра Сергійовича Пушкіна, із яким ми познайомимося ближче на цьому уроці, навчання в Ліцеї стало найсвітлішими роками, сповненими творчості, дружби, душевної гармонії своїм друзям Пушкін присвятив багато віршів, а особливий серед них — «19 жовтня 1825 року». 19 жовтня 1811 року — день відкриття Ліцею, і всі ліцеїсти вважали його своїм святом. Після закінчення Ліцею (1817) поет уже знаходився в засланні, у Михайлівському, і не зміг побувати на традиційній зустрічі випускників. Це був нелегкий час для поета — глушина, нікого, крім няні, поряд, друзі далеко, майбутнє невідоме. Тому він був дуже радий, коли його відвідав ліцейський друг Іван Пущин, вони згадали всіх друзів. Це й було поштовхом для створення багатьох поетичних шедеврів, з одним із яких ми й познайомимося на уроці.
Объяснение: