на фото
Объяснение:
искренне надеюсь, что чем то
Эвелина в жизни слепого музыканта
Первая встреча Петруся и Эвелины произошла, когда они были совсем маленькими детьми. Сначала Эвелина не поняла, что мальчик слепой, она просто видела в нем какую-то странность, но не понимала, в чем она.
Когда Петрусь стал своими пальцами ощупывать ее лицо, знакомясь с ней, девочка очень испугалась, накричала на него и убежала, но, услышав, что Петрусь горько плачет, вернулась к нему и стала успокаивать плачущего мальчика. Она все время говорила, что он какой-то странный, и тогда Петрусь признался ей, что он слепой. Девочка обняла его и тоже заплакала, ей было жаль несчастного ребенка.
Эвелина по развитию и восприятию мира была намного старше своих лет, она была мудрая и добрая. Только в ней одной, не считая маму и дядю Максима, Петр в свои детские и юношеские годы видел отраду и утешение. Ведь Эвелина была его первым и единственным другом. Их отношения очень чисты и гармоничны, со временем они только крепнут, потому что Эвелина всегда воспринимала боль Петра как свою собственную. Она понимала его и принимала всем своим сердцем. Семнадцатилетняя Эвелина не принимала ухаживаний других молодых людей, она вежливо и сдержанно объяснила им, что «у всякого человека своя дорога в жизни, а в серьезных делах нужно и рассуждать серьезно», и она сама заговорила с Петром о их дальнейшей счастливой жизни в браке, поясняя, что не собирается искать себе другой, «большой» жизни, ведь они много лет любят друг друга, и что нет смысла и искать «добра от добра». Именно Эвелина советует Петру профессионально учиться музыке и давать концерты, потому что у него есть необычайный талант и выдающиеся У тебя тоже будет своя работа. Если бы ты видел, если бы ты знал, что ты можешь сделать со всеми нами...»
Мне очень нравится эта чистая и преданная девушка.
Родинні стосунки – наскільки це важлива тема для сучасного суспільства? Чи цінуємо ми відносинами з нашими кровними братами та сестрами? Чи варто жертвувати собою заради своїх рідних? Відповіді на ці питання повинен дати кожен сам собі. Але деякі літературні герої можуть підказати нам, що має бути для нас життєво важливим й на що варто звертати увагу в своєму житті. Андрій Чайковський у творі «За сестрою» досить докладно й зрозуміло описує родинні стосунки між братом й сестрою.
Подіїї розгорталися під час татарського набігу на українські землі. В мирні часи брат і сестра (Павло й Ганна) були друзями – брат навчав свою сестру різним корисним речам, в свій час Ганночці доводилося захищати свого старшого брата перед батьками. Ще зовсім молоді Павло й Ганна на очах втратили свою матусю й дідуся. Сама Ганна й батько попали в полон, одному Павлові вдалося втекти. Але його не залишала ніколи думка про визволення своїх рідних із полону. Ця мрія ниточкою проходить через увесь твір. Як багато прийшлося пережити юнакові, поки це здійснилося?!
Незважаючи на вік, навколишні обставини – поранення, катування, молодий хлопець врятував свою сестру. Він не один раз ризикував своїм життям, але проявив мужність, цілеспрямованність, кмітливість, твердість, тобто діяв, як дорослий, справжній чоловік. Його любов до рідної сестри була щира, гідна наслідування. За сестрою Павло готовий був іти на край світу, його кликало внутрішнє почуття любові до рідної сестри, якому він не міг та й не хотів протистояти. Він був людиною, яка, незважаючи на страшні випробування долі, не втратив людської гідності та християнської віри.
Вважаю, що Павло – є достойним прикладом родинних стосунків для сучасної молоді. Ми повинні цінувати своїми рідними! Ніхто так не зрозуміє, не відчує твою біль, як рідна по крові душа!
Объяснение: