Авторский замысел - показать активность человечества, умение развиваться морально и обогащаться душевно, не смотря ни на что. Поэтому он и поместил своего героя на необитаемый остров, в необжитый враждебный мир. Художественна цель романа - показать человека из своего круга на грани выживания, и как человек, обладающий мужеством, несгибаемой волей, наделённый жаждой жизни, нерушимой верой и надеждой на будущее, сможет не только выжить в экстремальной ситуации, но и сохранить человеческие качества, продолжая физически развиваться и духовно обогащаться.
Объяснение:
Автор: Линдгрен Астрид
Жанр: повесть
Главные герои: мальчик Расмус, музыкант Оскар, супруги Нельссон.
Девятилетний Расмус живет в приюте и мечтают о том, чтобы его забрали богатые родители. Воспитательница постоянно придирается к нему и оказывает давление. Мальчик знакомится с Оскаром и убегает с ним. Они вместе путешествуют по Германии и становятся очень близки. Расмус понимает, что счастье не в богатых родителях, а в любви, заботе и душевном родстве. Оскар понимает, что счастье не в свободе, а в заботе о ком-то, ответственности и самоотверженности. Они встречают чету Нельссон и им. Супруги хотят усыновить Расмуса, Оскар тоже советует ему остаться с ними. Но Расмус привязался к музыканту и свободной жизни и отказывается от их предложения.
Вывод (моё мнение).
В жизни важны не материальные ценности, а духовные — любовь, взаимопонимание, доброта, теплота, ум и чувство юмора. Важно найти своих людей — тех,с кем тебе легко, кто поддерживает тебя и жить правильно, дает советы и прикрывает спину. С такими нельзя расставаться, ведь они встречаются один-два раза в жизни.
Mої pоздуми над твором В. Дрозда «Білий кінь Шептало». «Супроти вітру довго не пробіжиш і розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись в душi вільнім, аніж бути скореним насправжки». 3 точки зору композиції, логічніше було почати твір якимось вступом, можливо, розповіддю про біографію письменника чи про літературний процес того часу. Але я відразу виніс на початок свого твору тезу, яка не дає мені спокою. Перш ніж ми почали обговорювати цей твір у класі, ми встигли обмінятися враженнями зіншими учнями. Я зі здивуванням дізнався, що більшість з них сприймає новелу про коня Шептала як новелу про життя тварини, тобто буквально, прямолінійно, якщо не сказати — надто буквально. Але мені здалося, що цей твіp символічний і зовсім не про тварину в ньому йдеться. Я вважаю, що за образом Шептала стоїть глибока алегорія. Шептало — уoсоблення людської душі, ї вагань та поневірянь: прагнення волі чи підкорення силі обставин? Протест чи конформізм? Цитата, винесена мною на початок твору, спричинила глибокі й серйозні роздуми. Але, чи не вперше, я не маю категоричного судження, впевненої власної позиції. Тож я нічого не стверджуватиму, але спробую подумати просто в цьому творі. Є проблеми, про які ти б ніколи й не замислився: якісь конкретні реальні речі до часу видаються важливішими. Але отак, майже випадково, зіткнувшись із цим, я не можу лишитись осторонь...