Объяснение:
Прометей відноситься до категорії « вічних» образів світової літератури. Образи , які називаються «вічними » в літературі стали втіленням певних загальнолюдських рис , стали загальними для певного типу людей , явищ. Наприклад , Дон Кіхот став втіленням безкорисливої любові до справедливості , Обломов – символом ліні , а Плюшкін – уособленням скупості , жадібності. «Вічні образи » – велике надбання людської культури , класичної літератури.
Образ Прометея , створений у трагедії давньогрецького драматурга Есхіла «Прометей закутий» , також є « вічним» для світової художньої культури. Він – втілення героїчного самопожертви заради інших , героїчного , безкорисливого служіння людям . Також образ Прометея є втіленням залізної волі , міцного духу , нескореності . Титан Прометей став символом вічних прагнень та ідеалів людства. Він – сильний герой , який робить усвідомлений вибір – бути альтруїстом , допомагати іншим , і йде своїм шляхом до кінця. Зазначені риси характеру Прометея є змістом поняття « прометеїзм » , яке походить від імені титану.
Титан Прометей надихає людей бути мужніми , незламними , з честю і гідністю переносити труднощі і тортури , не піддаватися на спроби супротивників задобрити , підкупити чи залякати. Образ Прометея вчить цілеспрямовано , не відступаючи , діяти на благо інших людей , всього людства.
Вічний образ Прометея , створений давньогрецьким драматургом Есхілом , здавна надихає письменників , поетів , художників та інших творців. До образу Прометея у своїй творчості зверталися Гете і Байрон .
Прометей – це міфічний герой. Його створили ще в Стародавній Греції. Світ навколо був жорстоким, відбувалися постійні війни. Правителі одних держав намагалися завоювати інші народи. І в країнах тирани знущалися зі свого народу. Людям потрібен був захисник. І Прометей став цим героєм.
Прометей захотів до людям. Він вирішив дати їм вогонь, який палав на Олімпі. Вогонь здатен освітлювати все навколо. Титан мав велике і благородне серце, тому став на до людям. Прометей навчив людей будувати житло, обробляти землю за до тварин. Крім того, навчив їх рахувати і писати. Прометей навчав смертних лікуватися цілющим зіллям, знаходити путь по зорях і лету птахів, користуватися щедрими дарами природи.
Він став символом свободи, боротьби за краще життя. Вогонь,
подарований титаном, полегшив життя первісним людям. А Прометей за це отримав пекельні муки. Ця стародавня легенда живе у віках. І кожен народ хоче мати свого Прометея. І ніякий тиран не зумів погасити вогонь боротьби за свободу і кращу долю.
Розум Прометея, сила духу, альтруїзм і мужнє страждання заради їхнього щастя завжди хвилюватимуть прийдешні покоління.Ім’я Прометея буквально означає “той, що думає наперед”, тобто бачить майбутнє. Образ Прометея знайшов втілення в трагедії Есхіла “Прометей закутий”. Прометей не лише бачить майбутнє, а й творить його. Він – великий творець культури людства.
Люди оцінили вчинок Прометея. Адже донині пам’ятаємо ми цю давню легенду. Не згас на землі вогонь, подарований Прометеєм. Зараз на згадку про самопожертву мужнього титана люди носять металеві каблучки і перстені з коштовним камінням. Більшість людей задумуються, чи потрібна була така самопожертва, чи вартує навіть найгероїчніший вчинок таких пекельних страждань? Я ж відповім —звичайно. Тому що найвища мета Буття — навчитися підкорювати свої власні потреби суспільним, загальнонародним. Ось чому нас вчить Прометей.
Зевс для Прометея не тільки тиран, а й заздрісник, який не може простити титану того, що він викрав для людей небесний вогонь і залишився непохитний. Прометей не тільки не кається, але й кидає виклик громовержцю. Він пишається тим, що зробив людей схожими на себе.
Хтось може сказати, що Прометей безсмертний, тому йому було легше зважитись на героїчний вчинок і самопожертву. Це не так, тому що вічні муки страшніші за смерть. А усвідомлення наслідків свого вчинку і невідворотності покарання вимагає найбільшої мужності і самовіддачі для втілення своїх задумів. Також Прометей осмілився протистояти богам і вступитися за знедолених. Він боровся за справедливість, рівність, братерство людей достойних кращої долі, ніж вони мали. Прометей — це борець за свободу і захист людей, один із найшляхетніших міфічних образів світу. Він не просто благодійник, а й мученик заради людства. Тому йому ставлять пам’ятники, часто оспівують у літературі та інших видах мистецтва.
Саме таких людей, як Прометей, зараз дуже мало, бажано, щоб їх побільшало. Але трапляються такі люди, що готові віддати життя за свободу свого народу. Одним із таких людей є мій прадід Василь Омелянович Макух.
Це було 5 листопада 1968 року напередодні річниці червоної революції. Несподівано Василь Макух здійснив акт самоспалення, облившись бензином. Живий смолоскип палав на Хрещатику, останніми словами Василя Макуха був крик: “Геть колонізаторів! Хай живе вільна Україна!”. 6-го листопада Василь Макух помер від несумісних з життям опіків. Це був протест проти поневолення українського народу. Прогресивна світова спільнота схиляє голови перед героєм.
Ще з юних літ він боровся за свободу України. Його зловили раненько, зачепили гаком за ноги і волокли. Йому відрізали стопу ноги і кинули в табір на знищення і тортури, що його ще більше загартувало. Нікого не видав і не покаявся. Майже десятирічне ув’язнення в таборах Мордовії. У нього була єдина мета — продовжити боротьбу за Україну.
Прожив Василь Макух мало, пройшов тернисту дорогу, іншого виду протесту не знайшов. Щастя не зазнав, але має право на пам’ять.
Також у всьому світі широко відоме ім’я студента Яна Палаха, який здійснив акт самоспалення у Празі на знак протесту проти окупації Чехословаччини радянськими військами. По смерті Палаха усе суспільство Чехословаччини піднялося на боротьбу з радянськими окупантами.
Сьогодні у Чехії Ян Палах є національним героєм, про нього знімають фільми. Його смерть об’єднала чехів і словаків у потужний рух опору.
Їх вогонь буде вічно горіти в наших серцях, в нашій пам’яті. Ніхто не в змозі загасити дарунок Прометея.
Я думаю, що якби я опинилася в ситуації, коли треба було б зробити героїчний вчинок для людей України, не задумуючись зробила б це. Адже Прометей тому і є вічним образом загальнолюдського значення, що знаходить чисельні застосування в літературах різних народів і часів. А я ще додала б і в житті.
Объяснение:
надеюсь )))
Ромео и Джульетта — дети «двух равно уважаемых семей» Вероны, которые ведут многолетние и кровопролитные «междоусобные бои». Ненависть к противникам здесь, кажется, впитывается с материнским молоком. Но искренна ли, оправдана ли эта вражда, если молодые люди уже не помнят, из-за чего произошел конфликт между их дедами? И что может случиться, если не знаешь противника в лицо? Этим вопросом и задался Шекспир.
Любовь зарождается в сердцах юных Ромео и Джульетты еще до того, как они узнают, что их избранник — враг семьи. Но могут ли предрассудки противостоять живому чувству? Героям вначале кажется, что да. Вот что думает по этому поводу Джульетта:
С таким лицом — и сын такого змея!
Что ж я пожну, когда так страшно сею?
Что могут обещать мне времена,
Когда врагом я так увлечена?
Однако время показало, что яркую и горячую любовь не может победить никакая вражда и ненависть. Скрывая свои чувства от родителей, главные герои боролись за свое счастье, преодолевали преграды, которые ставила перед ними жизнь — ив этой борьбе они становились сильнее. Однако, к сожалению,
... им судьба подстраивает козни
И гибель их у гробовых дверей
Кладет конец непримиримой розни.
Да, любовь Ромео и Джульетты пережила смерть, совершила невозможное — примирила друг с другом враждующие семейства. Даже погибнув, герои остались неразлучными, и в этом великий драматург видит торжество жизни и искренних человеческих чувств.