Людина завжди має робити вибір, адже, якщо не зробиш ти, то його зроблять за тебе. Нікому, я думаю, не хотілося б перетворитися на особу, якою керують. Вибір - часто дуже складна річ. Обираючи між обов'язком перед рідним краєм і пристрасним коханням, я вибрав би пристрасне кохання. Можливо, вибір несподіваний, але, як казав Андрій із повісті "Тарас Бульба", Батьківщина - це те, що ти любиш. Він любив дівчину, і вона була для нього Батьківщиною. Справжнє кохання можливе тільки раз у житті, тому я б не хотів втрачати людину, котру дійсно люблю. Багато хто зробив, можливо, й інший вибір. Але ж кожен має право на свою думку. Чи не так?
Александр Иванович Куприн писал книги,которые нужны людям и сегодня,будут нужным вечно,как вечен язык,на котором они написаны.Его слово было точным,метким,неожиданно новым и всегда искренним.Сюжеты для своих произведений он брал из живой действительности,поэтому,когда его просили написать автобиографию,он говорил,что вся его проза автобиографична. Родился писатель 26 августа 1870 года в обедневшей семье в городе Наровчат Пензенской губернии.Его отец,происходивший "из детей лекарских учеников",умер в тридцатисемилетнем возврасте,когда сыну Саше исполнилось только один год.Мать Куприна принадлежала к древнему,некогда знатному роду татарских князей,давно разорившихся.А.И.Куприн долгие годы жилв "больших казённых домах".С трёх до шести лет мальчик находился вместе с матерью во Вдовьем доме в Москве.Четыре года провёл в Разумовском сиротском пансеоне.Летом 1880 года стал воспитанником 2-й Московской военной гимназии,вскоре переименованной в кадетский корпус.нЕсмотря на тяжёлые годы детства и отрочества,А.И.Куприн сумел остаться человеком могучего жизнелюбия и высоких нравственных качеств.
Вибір - часто дуже складна річ. Обираючи між обов'язком перед рідним краєм і пристрасним коханням, я вибрав би пристрасне кохання. Можливо, вибір несподіваний, але, як казав Андрій із повісті "Тарас Бульба", Батьківщина - це те, що ти любиш. Він любив дівчину, і вона була для нього Батьківщиною. Справжнє кохання можливе тільки раз у житті, тому я б не хотів втрачати людину, котру дійсно люблю. Багато хто зробив, можливо, й інший вибір. Але ж кожен має право на свою думку. Чи не так?