I. Джордж Плейтен — головний герой науково-фантастичної повісті А. Азімова «Фах». II. Основні риси характеру героя. 1. Розумові здібності. 2. Інтерес до нових знань. 3. Відповідальне ставлення до вибору професії, мрії юнака 4. Цілеспрямованість героя. 5. Рішучість, здатність на самостійні вчинки, сила характеру. 6. Бажання стати творцем. III. «Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів». “Фах” образ Джорджа Плейтена Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А. Джордж шукав зустрічі із Армандом. Між ними виникла суперечка, і це загрожувало Джоржу ув’язненням. Врятував його сивий чоловік, присутність якого юнак помітив давно. Той чоловік, Інженеску, на прохання свого нового знайомого влаштував йому відеорозмову з представниками Новії. Це кульмінаційний момент у житті героя. Плейтен намагався їх переконати в доцільності використання методів освіти минулого, які мали базуватися на поступовому і ґрунтовному оволодінні знаннями без застосування стрічок освіти. У цей момент народився не лише Плейтен-учений, а Плейтен-мислитель, філософ, творець майбутнього. Він довів, що не лише самотужки опанував свій фах, а здатний мислити глобально, з перспективою. Однак у новіан постало запитання, наскільки тривалими будуть ці методи і чи не трапиться так, що отримані знання запізняться в часі. Розчарований Джордж відчув потребу довести свою справу до кінця. Однак йому вкололи заспокійливе, і незабаром він знову опинився в Інтернаті. Омейні розповів йому, що за ним стежили. Виявилося, він повинен був знаходитися під особливим наглядом, оскільки був найбільшою цінністю своєї планети. Таких, як він, небагато, саме тому їх оберігали, вміщуючи до непрестижних інтернатів. Їхнє призначення — впроваджувати в життя нові ідеї для поліпшення рівня освіти і загалом рівня життя. Отже, завдяки своїм креативному розумові, наполегливості, прагненню до самоосвіти головний герой досяг мети й опинився на найвищому суспільному щаблі.
Как часто взрослых раздражает неуемная энергия ребенка. Когда что-нибудь увлекает малыша, он не знает удержу и часто с раннего утра до поздней ночи не дает никому покоя своим криком и беготней. Но нет ничего трогательней и прекрасней, чем проявление нежных чувств ребенка.
В тот день, о котором идет речь, мальчик проснулся с новой мечтой, которая захватила всю его душу. Для него только-только открылись «еще неизведанные радости: иметь свои собственные книжки с картинками, пенал, цветные карандаши — непременно цветные! — и выучиться читать, рисовать и писать цифры». И как это часто бывает в детстве, он хотел все это «сразу в один день, как можно скорее». Дядя по каким-то своим «взрослым» причинам не мог или не хотел выполнить свое обещание сию минуту. И постарался найти причину, почему бы этого не делать. Сердце подсказывало дяде, что он совершает в эту минуту «великий грех» — лишает ребенка счастья, радости, но на ему пришло «взрослое» правило: «Вредно, не полагается баловать детей». И он твердо отрезал: «Завтра». Но как мучительно для ребенка ожидание этого «завтра», кажется, что это «завтра» никогда не наступит. Дети не умеют притворяться и лукавить, кривить душой. Все их чувства и эмоции на виду. Ребенок не может совладать с нахлынувшими на него чувствами: «радость, смешанная с нетерпением», все больше и больше овладевает им. Он «бесновался, с грохотом валял стулья, бил ногами в пол, звонко вскрикивал от переполнявшей... сердце радостной надежды...» Ему казалось, что «жизнь со всего размаха ударила» его «тупым ножом обиды», и он «закатился бешеным криком боли, призывом на Но и тут не дрогнул ни один мускул на лице жизни»: взрослые (мама, бабушка, дядя) считали своей обязанностью пресечь «дурные» наклонности мальчика, призвать к послушанию, заставить его смириться.
Мальчик не унимался. И терпение взрослых, а оно не всегда бывает бесконечным, закончилось. Они устали делать над собой усилия, разыгрывать роль спокойных и рассудительных, они больше не могли скрыть своего раздражения. А дядя даже отшлепал расшалившегося ребенка и вытолкал из комнаты.
Беда в том, что взрослые очень часто забывают, что они тоже были детьми, что в детстве многие вещи воспринимаются по-другому. Дети не умеют еще жить умом, подчинять свои действия рассудку, логике. Зато они чувствуют сердцем, душой. «Перестрадав свое горе», сердце ребенка возвращается к заветной мечте «с новой страстью», и он забывает и свою обиду, и свое самолюбие, и свое твердое решение ненавидеть.
Детство неповторимая пора в жизни человека: оно может навсегда запечатлеть в памяти светлое и значительное, а может ожесточить, озлобить, воспитать недоверие к людям. Как замечательно, что дядя осознал свою ошибку, устыдился своего внезапного приступа злобы и выполнил обещание. И детское сердце оттаяло — оно отходчиво, оно прощать. И вот уже радостью сияют глаза, и ребенок снова любить и быть нежным. А взрослый человек, в свою очередь, умилен и растроган такой отзывчивостью и уже наслаждается радостью ребенка, радуется вместе с ним.
Как замечательно, что взрослые еще не разучились понимать детскую душу. Годы заставляют взглянуть на печали и радости детства по-новому, осознать свою вину перед детьми. Автор напоминает и взрослым и детям, как важно сохранять естественность, искренность, гармонию в отношениях, уметь просить прощения и прощать.
I. Джордж Плейтен — головний герой науково-фантастичної повісті А. Азімова «Фах». II. Основні риси характеру героя. 1. Розумові здібності. 2. Інтерес до нових знань. 3. Відповідальне ставлення до вибору професії, мрії юнака 4. Цілеспрямованість героя. 5. Рішучість, здатність на самостійні вчинки, сила характеру. 6. Бажання стати творцем. III. «Таких людей, як ти, Джордже, десять тисяч, і вони сприяють технічному прогресові півтори тисячі світів». “Фах” образ Джорджа Плейтена Джордж Плейтен був звичайним землянином, але вже з дитинства він виявляв інтерес до навчання, учився думати. З дитинства усі помічали в ньому неабиякі здібності та кмітливий розум. У період між Днем Читання та Днем Освіти (від восьми до вісімнадцяти років) він потайки читав літературу, щоб більше знати про свій майбутній фах, адже був переконаний, що принесе користь, отримавши звання дипломованого програміста. У вісімнадцять років на Джорджа Плейтена та його однолітків чекав так званий День Освіти. Джорджа відправили на постійне проживання до Інтернату. Опинившись у цьому місці, Джордж був розлючений, оскільки вважав, що потрапив сюди помилково. Пробувши рік в Інтернаті, Джордж наважився на втечу. На перший погляд, здавалося, що його тут ніхто не тримав: відсутні перешкоди, не було охоронців тощо. Сусід Джорджа по кімнаті — Омейні — не радив йому це робити, однак юнака неможна було зупинити. Він купив квиток на літак до Сан-Франциско на День Олімпіади. Серед списку учасників цієї Олімпіади молодий невдаха помітив ім’я свого приятеля Арманда Тревіліана. Той так і не став переможцем, утратив надію потрапити на Новію, планету класу А. Джордж шукав зустрічі із Армандом. Між ними виникла суперечка, і це загрожувало Джоржу ув’язненням. Врятував його сивий чоловік, присутність якого юнак помітив давно. Той чоловік, Інженеску, на прохання свого нового знайомого влаштував йому відеорозмову з представниками Новії. Це кульмінаційний момент у житті героя. Плейтен намагався їх переконати в доцільності використання методів освіти минулого, які мали базуватися на поступовому і ґрунтовному оволодінні знаннями без застосування стрічок освіти. У цей момент народився не лише Плейтен-учений, а Плейтен-мислитель, філософ, творець майбутнього. Він довів, що не лише самотужки опанував свій фах, а здатний мислити глобально, з перспективою. Однак у новіан постало запитання, наскільки тривалими будуть ці методи і чи не трапиться так, що отримані знання запізняться в часі. Розчарований Джордж відчув потребу довести свою справу до кінця. Однак йому вкололи заспокійливе, і незабаром він знову опинився в Інтернаті. Омейні розповів йому, що за ним стежили. Виявилося, він повинен був знаходитися під особливим наглядом, оскільки був найбільшою цінністю своєї планети. Таких, як він, небагато, саме тому їх оберігали, вміщуючи до непрестижних інтернатів. Їхнє призначення — впроваджувати в життя нові ідеї для поліпшення рівня освіти і загалом рівня життя. Отже, завдяки своїм креативному розумові, наполегливості, прагненню до самоосвіти головний герой досяг мети й опинився на найвищому суспільному щаблі.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/fah-azimov-harakteristika-dzhordzha/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение: