Держи
Объяснение:
1)Тут не знаю(сорян)
2)Метафора
3)Литота
4)Особенности творчества Есенина заключаются в его слоге, стиле и тематике. Слог в его произведениях легкий, простой, понятный для всех. Его стихи льются как песня, они звучные и цельные. В стиле преобладает несколько пластов:
1) Лексика русского-народного языка;
2) Народно-песенная словесная стихия;
3) Образная узорчатая метафорическая речь;
4) Церковно – религиозная струя;
5) Областные и «местные слова».
(вроде - имажинизм)
5)У каждого писателя в его эстетической системе смех, вернее правильнее сказать, юмор, играет различную роль. Мне встречались очень интересные мысли по поводу смысла юмора Гончарова. Почему он у него в произведениях именно такой, мягкий, добрый, беззлобный, практически? ведь в жизни-то язык у него был довольно ехидный. Это потому, что в художественном произведении - другая шкала ценностей, более ответственная что ли? чем в реальности. Юмор Булгакова - это переплавить горечь своего существования в съедобный объект для читателя. Примерно также и у Бабеля. У Зощенко юмор есть единственно возможный обращения к слушателю. Юмор Гашека например я бы вообще за юмор не считала, это просто умение видеть человеческую жизнь под самым оптимистическим углом зрения в самые ужасные и трагические её минуты. Юмор в художественном тексте вообще есть признак глубокого знания людской психологии, и желания писателя сократить расстояние между собой (рассказчиком) и читателем.
А в жизни разве не такова роль смеха?
6)Сравнение
7)Нестор Летописец
8)Танка
9)Модернизм - идейное направление в литературе и искусстве конца 19 начала 20 века, для которого характерен уход от классических стандартов, поиск новых, радикальных литературных форм и создание абсолютно нового стиля написания произведений. Данное направление пришло на смену реализму и стало предшественником постмодернизма, завершающий этап его развития датируется 30-ми годами ХХ века.
Главной особенностью данного направления является полная смена классического восприятия картины мира: авторы больше не являются носителями абсолютной истины и готовых концепций, а напротив демонстрируют их относительность. Линейность повествования исчезает, сменяясь хаотичным, обрывочным, раздробленным на части и эпизоды сюжетом, часто подаваемым от лица сразу нескольких персонажей, которые могут иметь совершенно противоположные взгляды на происходящие события.
10)сатира
Тут на некоторые я не нашёл точный ответ,но подобрал полное описание,по нему ты наверное поймёшь суть
:3
Скільки існує людство, стільки точаться суперечки про духовне та матеріальне в житті людини. На жаль, у наш прагматичний час духовність відходить на другий план, але матеріальне не може витіснити потяг людини до прекрасного, не може вбити справжніх почуттів, бо на сторожі духовності стоїть творчість справжніх митців.
Ліна Василівна Костенко усім своїм життям і творчістю доводить, що людина мусить мати крила, які піднесуть її над буденністю, дадуть відчуття польоту.
Справжній митець зуміє віднайти поетичні образи в найбуденніших речах. Перебуваючи ранньою весною у Польщі, Ліна Костенко замилувалася могутнім природним явищем: на річці Одрі скресала крига. Здавалося, зима ще не сказала свого останнього слова, «та не встигла огледіться, як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів». Буйно ломилася крига, кришився лід, і ось «на останній крижині самотня чайка пливе». Куди вона розігналася, що буде, як майже прозору крижину «розмиє вода весняна», і цей непевний прихисток затріщить, відломиться і піде під воду? Та нащо вільній пташині ґрунт під ногами, якщо вона має широкі й сильні крила? Картина могутнього льодоходу й образ безстрашного крилатого птаха стали основою першого у диптиху вірша Ліни Костенко «Чайка на крижині». Другий твір «Крила» став логічним продовженням першого, адже письменниця знову повертається до образу птаха, який житиме в небі, якщо не буде землі; не матиме багатства, «то буде воля», а хмари у високості розвіють відчуття самотності. «А як же людина? А що ж людина?» — тривожно звучать риторичні питання. Поетеса знає відповідь. Людина
Живе на землі.
Сама не літає.
А крила має.
А крила має!
Ті крила — це правда, чесність, довір’я, вічне поривання, щирість, щедрість. У когось вони створені з пісні, у когось — з надії чи поезії і мрії, та у будь-якому разі «Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!» Останні слова вірша, що звучать рефреном, стверджують позицію поетеси: людина мусить мати крила, щоб піднестися над буденністю, щоб матеріальне не засліпило їй очі, не знищило особистість кожного з нас.
Затор возник из-за того, что в городе жила старушка, приютившая очень много котов. Молоковозы и рыбовозы везли туда еду.