своїх поезіях Сапфо застосовує особливу, складну за ритмікою строфу, згодом названу сапфічною. Це чотиривірш, у якому перші три вірші мають одинадцять складів, четвертий - п’ять, і кожний містить певний завершений образ, закінчену думку.
Сапфо розповідає про почуття щиро, переконливо й емоційно. Чиєї ж любові так пристрасно шукає її лірична героїня? За переказами, то був Фаон - перевізник з острова Лесбос. Якось йому випало переправляти богиню кохання Афродіту, що прибрала подобу немічної старої. Зглянувшись, чоловік не взяв з убогої платні, й на подяку отримав надзвичайну вроду. В одній з елегій Овідія ідеться про те, що Фаона покохала сама Сапфо і, не відчувши взаємності, кинулася в море. Історія ця - романтична легенда й водночас свідчення великої популярності поетеси, яка стала майже міфічною постаттю. Утім, за свідченням сучасників, вона дожила до похилого віку й померла на руках учениць.
Історична основа – Троянська війна
Міфологічна основа – міфи троянського циклу
Жанр – епічна поема
Тема: гнів Ахілла, та його наслідки
Ідея: осуд війни, оспівування героїзму, миру, материнської та батьківської любові
Композиція: 15 693 рядки «Іліади» розбито античними вченими на 24 пісні — за числом літер грецького алфавіту. Події відбуваються на 10 році війни протягом 50 днів
Схема сюжету. Зустріч жреця Хріса і Агамемнона – народні збори греків – суперечка Ахілла і Агамемнона – образа Ахілла і відмова брати участь у війні – наступ троянців і загроза поразки греків – смерть Патрокла від руки Гектора – щит Ахілла – прощання Гектора і Андромахи – двобій Ахілла і Гектора – смерть Гектора – похорони Патрокла – зустріч Пріама і Ахілла – похорон Гектора
«Чего лучше?— он сам просится в дьяволы ко мне на картину». Но нарисовать смог лишь глаза. Неприятное чувство охватывало его, когда он приступал к созданию своего произведения.
Ростовщик умер.
" С некоторого времени труды одного из учеников его [художника] начали привлекать внимание небольшого круга знатоков и любителей."
Художник "всегда видел в нем талант и оказывал ему за то свое особенное расположение. Вдруг почувствовал он к нему зависть. Всеобщее участие и толки о нем сделались ему невыносимы. Наконец, к довершенью досады, узнает он, что ученику его предложили написать картину для вновь отстроенной богатой церкви. Это его взорвало. «Нет, не дам же молокососу восторжествовать!— говорил он. — Рано, брат, вздумал стариков сажать в грязь! Еще, слава Богу, есть у меня силы. Вот мы увидим, кто кого скорее посадит в грязь». И прямодушный, честный в душе человек употребил интриги и происки, которыми дотоле всегда гнушался; добился наконец того, что на картину объявлен был конкурс и другие художники могли войти также с своими работами. После чего заперся он в свою комнату и с жаром принялся за кисть. Казалось, все свои силы, всего себя хотел он сюда собрать. И точно, это вышло одно из лучших его произведений. Никто не сомневался, чтобы не за ним осталось первенство.". Но все вышло не так. Глаза получеловека-полудемона не дали ему шансов одержать победу.