Відповідь:
“Пісня про солдатів з Вестерплятте” аналіз вірша
Автор – Констати Ідельфонс Галчинський
Рік написання – 1939
Жанр: патріотичний вірш.
Цей вірш розповідає про бій польських солдатів з німцями під містом Вестерплятте. Автор показує як один за одним вмирали солдати, але вони з оптимізмом дивилися у майбутнє, і навіть на небі вони захисники Варшави.
Тема: розповідь про героїчний опір захисників з Вестерплятте.
Ідея: возвеличення солдатського подвигу захисників від загарбників.
Основна думка: захист своєї землі – святий обов’язок кожного громадянина.
“Пісня про солдатів з Вестерплятте” художні засоби:
Епітети: весела путь, на осяйні поляни, даль бездонну, рівний крок, час чудесний, теплі дні, вересі небеснім.
Порівняння: «стояли…, як мур».
Персоніфікація: путь веде, зір плине, слух сяга зірок, стане сніг кружляти.
Метафора: «дні спинили плин», «до неба лавами ішли солдати з Вестерплятте», «ми в хмарах після бур», «не брали нас гармати».
Інверсія: пішли солдати, боліли рани, стояли ми, в даль бездонну, не згаять час чудесний, подмуть вітри
антитеза: «вітри зими – теплі дні «боліли рани – весела путь»,
повторення «Солдати з Вестерплятте»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pisnya-pro-soldativ-z-vesterplyatte-analiz-virsha
Пояснення:
Творчiсть великого Кобзаря неосяжна та рiзноманiтна, а сам вiн був основоположником новоï украïнськоï лiтератури. Слово його було ознакою нацiонального вiдродження, утвердження украïнськоï нацiï, ïï надiєю на кращi часи. Служiнню рiднiй Украïнi Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навiть своє життя. Вся його творчiсть пройнята палкою любов'ю до Батькiвщини, до рiдного народу. Не одне поколiння вчилося у Тараса любити рiдний край, служити йому, боротися за свою свободу. Для поета власна доля, особисте щастя було у долi i щастi рiдного краю. Перебуваючи у казематах Петропавловськоï фортецi, очiкуючи на вирок, поет турбується не про своє майбутнє, вiн пише про свою любов до Украïни:
Менi однаково, чи буду Я жить в Украïнi чи нi. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снiгу на чужинi - Однаковiсiнько менi.
У служiннi Батькiвщинi, народу поет вбачає сенс життя. Вiн гнiвно засуджує тих, хто живе тiльки для себе, хто за облудливими словами про любов до простого люду ховає своє хижацьке єство.
Шевченко закликає порвати кайдани, повалити самодержавство, визволити народ iз неволi. У своïх творах вiн зображує трагiчне становище покрiпаченого селянства. ("Сон", "Якби ви знали, паничi", "I вирiс я на чужинi", "I мертвим, i живим, i ненародженим землякам моïм..." та iн.).
Великий поет мрiяв про всенародне повстання, яке повалить самодержавний лад. I бачив у своïй уявi нове суспiльство, у якому житимуть вiльнi i щасливi люди:
А люди виростуть. Умруть Ще незачатiï царята... I на оновленiй землi Врага не буде, супостата...
Справжнiй патрiотизм включає i любов до рiдноï мови. Тому поет так любив рiдне слово, що було його зброєю в нерiвнiй боротьбi з ворогами народу. Люблячи рiдну мову, розвиваючи, творячи ïï, Шевченко плекав надiю на краще для свого народу, своєï культури, свого суспiльства.
Неабиякi можливостi для виховання любовi до Батькiвщини дає й пейзажна лiрика Т. Шевченка. Ми знаємо, що почуття патрiотизму починається з любовi до рiдноï природи, з якою людина вперше знайомиться ще в ранньому дитинствi.
Поезiя Шевченка дає нам чудовi зразки пейзажноï лiрики. З майстернiстю змальовано бурю на Днiпрi в баладi "Причинна":
Реве та стогне Днiпр широкий, Сердитий вiтер завива,
Додолу верби гне високi, Горами хвилю пiдiйма.
Природа у вiршах поета не виступає сама по собi, а служить для розкриття почуттiв людини, для пiдкреслення ïï думки. Частiше природа виступає тлом для зображення поневоленого народу. У поезiï ("Як би ви знали, паничi") поет змальовує красу украïнського села:
Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно... А потiм гнiвно вимовляє: А подивися та спитай, Що там твориться у тiм раï!
Змалювання чудовоï природи є тут засобом контрасту, за до якого пiдкреслюється тяжке становище крiпакiв. Так автор змiг показати величезну любов до своєï краïни, до своєï Батькiвщини, до рiдного украïнського краю.
1. сильно засоренное, загрязненное место, обычно помещение, где все валяется в беспорядке
От названия огромных канюшен элидского цар Авгия, не чищенных в течение многих лет.
2. твердая решимость быть непримиримым в отношении кого-либо или чего-либо, бороться с кем-либо или с чем-либо до конца.
От имени корфагенского полководца Аннибала
3.счастливая безмятежная жизнь, мирное, ничем не омрачаемое существование.
От названия Аркадии - центральной гористой части Пелопоннеса
4.тонкое, изящное остроумие, изящная шутка; насмешка.
По названию древнегреческой области Аттика, бывшей центром умственной и духовной жизни того времени и прославившейся своей богатой и тонкой культурой.
5.В древнегреческой мифологии Данаиды - пятьдесят дочерей ливийского царя Даная, сорок девять из которых в наказание за то, что убили по приказу своего отца в первую же брачную ночь своих мужей, были навечно обречены в подземном царстве Аида наливать в бездонную бочку воду.
6,От названия горы Геликон в Греции, считавшейся у древних греков местом обитания муз
7.Первоначально - название двух скал на берегах Европы и Африки у Гибралтарского пролива
8.трудноразрешимое, запутанное дело, задача, какие-то затруднения. Также Разрубить (рассечь) Гордиев узел - разрешить сложный запутанный вопрос смело, решительно и сразу.
9.постоянно угрожающая кому-то опасность, неприятность.
10.двуличный человек; 2. дело, имеющее две противоположные стороны.
В древнеримской мифологии Янус - бог времени, а также всякого начала и конца, бог перемен, движения. Он изображался с двумя лицами, молодым и старым, которые были обращены в разные стороны: молодое - вперед, в будущее, старое - назад, в