Богда́н Іва́нович Мельничу́к (псевдонім — Б. Волинський, І. Гаврильцьо, Б. Жердинюк; нар. 2 серпня 1952, с. Молотків, Україна) — український письменник, драматург, редактор, журналіст, краєзнавець. Заслужений діяч мистецтв України (2008). Член національних спілок журналістів(1980) та письменників України, краєзнавців, Наукового товариства ім. Т. Шевченка (всі 1998).Богдан Мельничук народився 2 серпня 1952 року в селі Молоткові Лановецького районуТернопільської області, нині Україна.
Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка (1974).
Працював у редакціях газет «Будівник комунізму» (нині «Голос Лановеччини»), «Вільне життя» і «Тернопіль вечірній» (обидві — Тернопіль), у Державному архіві Тернопільської області, був на громадській роботі.
Згодом — головний редактор Тернопільського обласного управління у справах преси та інформації (1989—1993), видавництва Тернопільської академії народного господарства«Економічна думка» (1998—2003), літературно-мистецької і культурологічної газети «Русалка Дністрова» (від 1992 донині) й журналу «Тернопіль» (від 1994 донині; від 2009 — «Літературний Тернопіль»).
2003—2009 — заступник голови редакційної колегії першого в Україні регіонального 4-томного «Тернопільського Енциклопедичного Словника», його головний науковий редактор.
У 2010—2014 — головний науковий редактор комунального підприємства «Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий центр», відповідальний секретар редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
Тепер — головний редактор журналу «Літературний Тернопіль».
Від серпня 2016 очолює Громадську раду з відзначення Всеукраїнською літературно-мистецькою премією ім. Братів Лепких.[1]
Черномор злобный старый карлик с очень длинной бородой. В ней заключалась вся его колдовская сила. Он жил в горах в роскошных чертогах, имел множество слуг и постоянно воровал красавиц. Владел шапкой невидимкой, которую в дальнейшем нашла Людмила и использовала, чтобы спрятаться. Ее Черномор пугал не сильно. У Черномора был старший брат, великан. С его головой встретился Руслан. Черномор завидывал брату и погубил его. Для этого он, изучив старинные книги, нашел волшебный меч, который был опасен для обоих братьев. Он обманным путем завладел им и отрубил брату голову. Надежнее было бы держать этот меч при себе, но Черномор посчитал, что голова великана - хороший сторож и положил меч под нее. Из волшебных качеств Черномора можно отметить его умение летать, а также перевоплошаться. Приняв вид раненого Руслана, он чуть не овладел Людмилой. Несмотря на шапку-неведимку, Черномор проиграл бой Руслану. Тот, используя волшебный меч, отрубил ему бороду. Потеряв бороду, Черномор лишился сил и его взяли в княжеский двор в качестве шута-карла.
Жил как то мальчик Нильс в небольшом городке. Была у него деревушка. Не было у Нильса совсем друзей, потому что родители были небогаты, и из-за этого с мальчиком ни кто не дружил. Как то раз, родители купили гуся, что бы выростить и потом съесть его. Мальчик не гулял со своими сверсниками ни когда, по -этому он решил выгулять гуся. Как то заговорил он с ним: - А знаешь, Мартин. Вот никто не дружит со мной,совершенно ни кто. Неужели я хуже из всех, только потому, что беден? - Гусь только матал головой, как бы отрицая это. - А тебя съедят скоро. Ну как же так? С кем же я гулять тогда буду? Ведб у меня ни кого кроме тебя нет. А знаешь, ведь ты всё понмаешь, всё-всё. Потому что ты умный. Не то что эти дети. несколько месяцев, а мальчик всё так же гулял и разговаривал с гусём. Ну вот родители, решили, что уже пора его зарубить. И мальчик тут же начал защищать своего друга -Мамочка, паопчка-сказал он со слезами на глазах. - Не надо его убивать. Чем он хуже нас? Он же всё понимает, всё-всё понимает. Это мой друг. А разве друзей гоже убивать? -Родители поняли, что ребёнок говорит это искренне и Мартин смотрит на них с пониманием. По-этому долго ещё гуляли и разговаривали Нильс и Мартин.
Объяснение:
Богда́н Іва́нович Мельничу́к (псевдонім — Б. Волинський, І. Гаврильцьо, Б. Жердинюк; нар. 2 серпня 1952, с. Молотків, Україна) — український письменник, драматург, редактор, журналіст, краєзнавець. Заслужений діяч мистецтв України (2008). Член національних спілок журналістів(1980) та письменників України, краєзнавців, Наукового товариства ім. Т. Шевченка (всі 1998).Богдан Мельничук народився 2 серпня 1952 року в селі Молоткові Лановецького районуТернопільської області, нині Україна.
Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка (1974).
Працював у редакціях газет «Будівник комунізму» (нині «Голос Лановеччини»), «Вільне життя» і «Тернопіль вечірній» (обидві — Тернопіль), у Державному архіві Тернопільської області, був на громадській роботі.
Згодом — головний редактор Тернопільського обласного управління у справах преси та інформації (1989—1993), видавництва Тернопільської академії народного господарства«Економічна думка» (1998—2003), літературно-мистецької і культурологічної газети «Русалка Дністрова» (від 1992 донині) й журналу «Тернопіль» (від 1994 донині; від 2009 — «Літературний Тернопіль»).
2003—2009 — заступник голови редакційної колегії першого в Україні регіонального 4-томного «Тернопільського Енциклопедичного Словника», його головний науковий редактор.
У 2010—2014 — головний науковий редактор комунального підприємства «Тернопільський обласний інформаційно-туристичний краєзнавчий центр», відповідальний секретар редакційної колегії 3-томного енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл».
Тепер — головний редактор журналу «Літературний Тернопіль».
Від серпня 2016 очолює Громадську раду з відзначення Всеукраїнською літературно-мистецькою премією ім. Братів Лепких.[1]