Літературний детектив - різновид пригодницької літератури, прозовий твір, у якому розкривається певна таємниця, пов`язана зі злочином.
Серед представників цього жанру - Едгар По, А.Конан Дойл, Агата Крісті та ін.
Для літературного жанру детективу характерні такі риси:
➢ напружений сюжет, у якому розгадка є кульмінацією;
➢ наявність злочину і злочинця;
➢ головний герой-слідчий, детектив, нишпорка-завжди знаходиться в центрі подій, відрізняється істю;
➢ фактичний матеріал, тобто докази, які потрібні для розслідування;
➢ розгадка таємниці злочину.
ПОХОДЖЕННЯ ПСЕВДОНІМА
ПИСЬМЕННИКА
НАЙПОПУЛЯРНІШОЮ ВЕРСІЄЮ Є: ПСЕВДОНІМ О'ГЕНРІ ПИСЬМЕННИК ОБРАВ ТОМУ, ЩО ШКІЛЬНИЙ УЧИТЕЛЬ ПОРТЕРА НЕ ПЕРЕСТАВАВ ЗАХОПЛЮВАТИСЯ ЗДОБУТКАМИ АМЕРИКАНСЬКОГО ФІЗИКАДЖОЗЕФА ГЕНРІ, ЧАСТО ВИГУКУЮЧИ НА УРОКАХ: «О, ГЕНРІ!
Проте існує й інша версія походження цього псевдо. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Осcіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».
Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одне гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку. відповідав: « О! Генрі"
Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.
Жестокий век мстит каждому за эгоизм, жестокость, бесцеремонность.
Вера в собственную исключительность вступает в конфликт с реальным миром, проникнутом такими же индивидуалистическими настроениями, таких лидей безжалостный ужасный век вовлекает в круговорот опасностей, тревоги, гибели.
Объективный конфликт, заключающийся во враждебном индивидуалистическому сознанию героев миропорядке, усугубляется субъективным внутренними противоречиями, душевным надломом, борьбой - идеи-страсти с традиционными нравственными запретами.
Кто знает, сколько горьких воздержаний,
Обузданных страстей, тяжелых дум,
Дневных забот, ночей бессонных мне
Все это стоило? Иль скажет сын,
Что сердце у меня обросло мохом,
Что я не знал желаний, что меня
И совесть никогда не грызла, совесть,
Когтистый зверь, скребущий сердце, совесть,
Незваный гость, докучный собеседник,
Заимодавец грубый, эта ведьма,
От коей меркнет месяц и могилы
Смущаются и мертвых высылают?..
Нет, выстрадай сперва себе богатство,
А там посмотрим, станет ли несчастный
То расточать, что кровью приобрел.
О, если б мог от взоров недостойных
Я скрыть подвал! о, если б из могилы
Прийти я мог, сторожевою тенью
Сидеть на сундуке и от живых
Сокровища мои хранить, как ныне!.. (Барон)
Ужасный век, ужасные сердца! (Герцог)