Лонгрен, колишній моряк, жив зі своєю дочкою Ассоль на кошти від продажу зроблених ним вітрильників і кораблів. Сусіди не любили його. Вони вважали Лонгрена винним у смерті шинкаря Меннерса. Меннерс колись не надав до Мері, дружині Лонгрена, яка намагаючись врятувати від голоду крихітку Ассоль, звернулася до нього за грошима. Їй довелося йти по негоді в місто, щоб закласти кільце. Після цього вона захворіла і померла. Тому, коли Меннерс тонув, Лонгрен, який стояв на березі, не надав йому до Через історію з батьком, земляки не шанували і Ассоль. Вона росла одна, замінюючи спілкування з іншими дітьми, мріями. В один із днів, батько відправив Ассоль в місто з товаром. Граючи, дівчинка спустила на воду яхту з пурпуровими вітрилами. Струмок підхопив іграшку і поніс за течією. Дівчина довго бігла, не упускаючи яхту з уваги, але наздогнати не змогла. Їй допоміг незнайомець. Старий Егль повернув дівчинці іграшку і пообіцяв, що коли-небудь, коли Ассоль вже буде великою, до берега їх села підійде яхта з червоними вітрилами. На очах у здивованих жителів села прекрасний хоробрий принц забере її в країну рожевих мрій. З тих пір Ассоль не переставала чекати яхту з пурпуровими вітрилами. Жителі села сміялися над нею. Артур Грей був народжений в багатій родині. Незважаючи на виховання в аскетичній атмосфері він був чуйний. Захоплюючись картиною мариніста юнак зрозумів порив душі, яка рвалася на волю і вступив на службу на шхуну «Ансельм». Він дуже любив море і через кілька років завзятий молодий чоловік став власником галіота «Секрет». Судно Грея пройшло через океан і виявилося недалеко від Каперни – містечка, де жила Ассоль. Молодий капітан відправився з матросом на риболовлю. Виспавшись на березі біля вогнища Грей подався прогулятися і побачив сплячу дівчину, яка вразила його своєю красою. На її мізинець він надів кільце. У трактирі загиблого Меннерса, де справами заправляв його син, Грей почув історію про божевільну, яка чекає принца на кораблі з червоними вітрилами. Вугляр, вигнаний з трактиру, сказав Грею, що Ассоль зовсім не божевільна. У цієї дівчини багатий і цікавий внутрішній світ. Вражений історією, молодий капітан купив червоний шовк і найняв музикантів. «Секрет» огинав мис біля берега Каперни. Всі жителі зібралися на березі, щоб подивитися на чудесний корабель з червоними вітрилами. Прибігла туди і Ассоль. У човні, що пристав до берега її зустрів Грей. Він забрав вражену справдженим пророкуванням дівчину на «Секрет», який вже наступного дня був далеко від Каперни.
Индеец Гайавата вырос сиротой. Став взрослым, он отправляется на поиски своего отца, по вине которого погибла его мать. Найдя отца, Гайавата вступает с ним в бой, но Мэджекивис бессмертен, победить его невозможно. Он дает отцу обещание заботиться о своем народе, делать всё для его его блага и мира между всеми индейцами. Он очищает реки, делает поля плодородными, придумывает письменную грамоту. Гайавата находит себе жену Миннегагу из племени дакотов. Поэма заканчивается тем, что на большой лодке приплывают бледнолицые люди, которые рассказывают индейцам о новой религии - христианстве. Когда гости засыпают, Гайавата прощается со своим народом и уплывает в царство бесконечной жизни.
Местом действия комедии является совершенно обычный и ничем не примечательный, никому не известный город N. Нужно отметить, что в своем произведении Гоголь создал собирательный образ всех провинциальных городов того времени. А время действия писатель определяет точно - 1831 год.
В самом городе полное отсутствие порядка, в нем царят полная неразбериха и взяточничество. Сам городничий без зазрений совести берет взятки и совершает произвол. Например, отправляет в армию женатого мужчину (что противоречит законам того времени). Судья проводит махинации с документами и так же берет взятки, правда только борзыми. В помещениях городского суда сторожа сушили белье и разводили гусей, а заседатель был вечно пьян. Полицейские так же пьянствовали, воровали и ставили «фонари под глазами» и правому и виноватому. А солдаты, одетые не по форме бесцельно бродят по городу. В городе хаос и бардак.
Принцип работы врачей городской больницы: умрет - так умрет, выздоровеет - так выздоровеет. О пациентах не было никакой заботы, они были похожи на кузнецов, ходили в рваной одежде и курили, но никто ничего не замечал. В школах учителя подавали ученикам плохие примеры тем, что строили гримасы и ломали стулья на уроках. Улицы города никогда не убирались и были завалены мусором. Как можно заметить, ни один чиновник, ни одна городская служба не исполняли своих обязанностей. Трудно живется и простым людям, особенно купцам. Их городские власти откровенно грабят. Простые жители страдают от произвола и поборов чиновников. Городничий такой порядок дел лишь поощрял и сам творил все, что заблагорассудится. Однажды он приказал высечь ни в чем не повинную жену унтер офицера, а после ещё и оштрафовал её.
Город находится в ужасном состоянии из-за чиновников, которых заботит лишь свое личное благосостояние. Они нарушают законы ради своей выгоды, набивают карманы путем взяточничества и коррупции, при этом, совсем не заботясь о простых людях. Жизнь в городе N показывается как ежедневный произвол власть имущих, беззаконие, наплевательское отношение к людям. И такая картина не только в этом богом забытом городке, а практически во всех уездных городах Российской империи.