Автор знакомит нас с потрясающей феей Фантастой. Никто не может сказать, как и где она появляется, но каждый с ней обязательно познакомится – раньше или позже…
Всякий раз она разная – радостная, задумчивая, величественная, спокойная, изменчивая, хитрая, загадочная…Она будит наше воображение и заставляет задумываться о и о будущем. Она манит к лучшему. Она даёт свет и тепло нашей луше. Она раскрашивает наши серые будни яркими цветами радуги и блестящими бенгальскими огнями.
Объяснение:
Серце людини – це її внутрішній світ, вмістилище найсокровенніших почуттів.
Ми сприймаємо всіх по зовнішності, одягу, манерах, освіті, посаді. Найголовнішого очима не побачимо. Добре бачить тільки серце. Воно завжди каже правду і ніколи не схибить.
Серце людське дуже чутливе. Воно найперше відчуває ставлення ближніх. Добре, коли нас люблять, поважають, жаліють. Та не завжди так буває. Найдужче ранить серце недоброзичливість рідних. Людина схожа тоді на підкошену траву чи рослинку без коріння.
Найвірніше і найчутливіше серце матері. В ньому ніколи не згасає любов. А яке ж чуйне воно! Коли нас немає поряд, материнське серце стискається від переживання. Воно відчуває наші біди, смутки, негаразди. Серце матері все прощає, все зносить. У важких життєвих ситуаціях мама є найкращий друг і незрадлива порадниця. Посміхнеться матуся, скаже ласкаве слово, і всі тривоги розвіюються, з’являється наснага до нових звершень.
З благородного серця виливаються добрі почуття. Добре серця переповнене любов’ю, мудрістю, великодушністю, милосердям, щирістю, співчуттям, терпеливістю. Леся Українка устами своєї героїні говорить: «Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає». З піднесеним серцем легше вистояти у боротьбі, з добрим серцем легше в колі друзів.