Місто, куди приходять помирати мрії. Місто, де закінчуються нічні кошмари і знаходить спокій надія. Де все казки знаходять кінець, все пошуки - завершення, а будь-яка заблукала душа - дорогу додому. Ось що таке Шедоуз-Фолл. Тут є двері, що відкриваються в землі, яких давно вже немає на світі, і в світи, яким ще належить народитися, а по йдуть від центру вулицями розгулюють дивні люди і ще більш дивні істоти. Але одного разу в місто приходить страх. З'являється небезпечна сила, що несе загибель жителям. То тут, то там знаходять спотворені тіла, і немає ніяких слідів, здатних навести на вбивцю. Але мало хто з жителів знає, що це ще тільки початок. Що це тільки грізні символи настання світового зла.
ответ:Ліна Василівна Костенко народилася у сім’ї вчителі 19 березня 1930 року в м. Ржищеві на Київщині. Коли дівчинці було 6 років – родина перебралася до столиці, де Ліна закінчила школу.
Ще будучи ученицею, вона почала відвідувати літературну студію при журналі “Дніпро”, який редагував Андрій Малишко. Перші вірші Ліна Костенко випустила в 16 років.
Після закінчення середньої школи майбутня поетеса вступила в Київський педагогічний інститут, а після його завершення стала студенткою Московського літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році.Одразу після завершення навчання Ліна Костенко видала свою дебютну збірку поезій “Проміння землі”.
Друга збірка “Вітрила” вийшла в 1958 році, за нею – збірка “Мандрівки серця” (1961 р.). Поетесі одразу вдалося завоювати любов та повагу українців, але не всім подобалася її творча діяльність.
“Зоряний інтеграл” 1962 року заборонила до друку цензура, і відтоді ім’я Ліни Костенко зникло на 15 років. Увесь цей час поетеса писала “в шухляду” та стала однією з ключоваих фігур покоління українських шістдесятників.
За час вимушеного мовчання поетеса не сиділа склавши руки та створила свої найкращі твори: і “Берестечко”, і “Маруся Чурай”, і поезії, що згодом ввійшли до збірок “Над берегами вічної ріки” та “Неповторність
Объяснение:
я прочитал с большим удовольствием. Я вообще люблю книжки о войне и о приключениях настоящих героев, а эта понравилась мне особенно. Автор описал события очень реалистично. Наверное, это удалось ему потому что он сам участвовал в войне, о которой рассказывает читателям. Главных героев в произведении Толстого три. Это офицеры русской армии Жилин и Костылин, а еще девочка Дина – дочка татарина. События происходят в конце 19 века, когда Россия воевала с горцами на Кавказе. Жилин – положительный герой. Он храбрый, сильный, честный, трудолюбивый, решительный и очень целеустремленный. Именно таким, я считаю, должен быть мужчина и настоящий солдат. «Но как же тогда этот воин оказался в плену?» — спросите вы. А во всем был виноват Костылин, из-за трусости которого товарищи попались татарам.
Город, куда приходят умирать мечты. Город, где кончаются ночные кошмары и обретает покой надежда. Где все сказки находят конец, все поиски - завершение, а всякая заблудшая душа - дорогу домой. Вот что такое Шэдоуз-Фолл. Здесь есть двери, открывающиеся в земли, которых давно уже нет на свете, и в миры, которым еще предстоит родиться, а по идущим от центра улицам разгуливают странные люди и еще более странные существа. Но однажды в город приходит страх. Появляется опасная сила, несущая гибель жителям. То здесь, то там находят обезображенные тела, и нет никаких следов навести на убийцу.