ответ:Д.Фонвизин как писатель эпохи Просвещения и философ верил в то, что наступает столетие господства разума, справедливости, добра и милосердия, когда все люди будут равны в своих правах, не будет угнетаемых и угнетенных. Он видел в невежестве, предрассудках и суевериях главную причину человеческих бедствий, а в образовании, чтении хороших книг, в свободе мысли — культурный и общественный прогресс. «Умного человека легко извинить можно, если он какого-нибудь качества ума и не имеет», - говорит Фонвизин устами Стародума. «[Воспитание] должно быть залогом благосостояния государства». «Я желал бы, чтобы … не забывалась главная цель всех знаний человеческих, благонравие».
Его поддерживает Правдин. «Надобно действительно, чтоб всякое состояние людей имело приличное себе воспитание»…
Следуя своим убеждениям, Д.И.Фонвизин предавал сатирическому изображению, осмеянию те явления и жизненные реалии, которые не подходили под определение «разумных». И свое предназначение писатель видел в том, чтобы создавать литературу, идейное содержание которой служило бы воспитанием его современников в духе разума, вело бы их дорогами добра. Особенно большое внимание он уделял драматургии, театру, потому что театр был особенно любим народом, он давал возможность обращаться к сердцам и умам самых широких народных масс, пропагандировать среди них новые идеи. Своей верой в торжество разума Д.И.Фонвизин внес неоценимый вклад в развитие идей просвещения, гуманизма, в общественный прогресс. (198 слов)
Джек Лондон вважав себе самого великою людиною, яка здатна мало не на фантастичні звершення, тому немає нічого дивного в тому, що герої його творів часто були людьми красивими і з неповторно великою силою волі. Про одного з таких людей розказано в його оповіданні “Жага до життя”.
Точно так само, як і зараз, в часи, розказані в оповіданні, людина прагнула до збагачення, хотіла забезпечити собі і своїм близьким безбідне існування. Для досягнення цієї мети двоє осіб вирушили в похід на золоті копальні. Але на зворотному шляху один з них пошкодив
ногу, зробивши свою дорогу набагато більш складною. Проте, жодного разу за все свою тривалу подорож для порятунку, він не відмовився від ідеї врятуватися і вижити. На його шляху йому довелося їсти недоїдки після диких тварин, боротися з вовком, але все ж таки він зміг з усім впоратися, здолати противників і вижити.
Що ж стало основною причиною того, що головний герой цього твору зміг вижити в умовах, коли, здавалося б, вижити вже не представляється можливим? Що ж, думається, що відповіддю є сама назва твору – жага до життя.
Особисто мені сподобалося це оповідання. Дійсно, категорія жаги до життя має місце
в реальному житті. Люди відрізняються один від одного, але іноді зустрічаються такі, за якими видно, наскільки вони хочуть жити і як сильно готові боротися за своє життя.
Це абсолютно нормально і навіть добре. Так уже склалося в природі, що деякі люди в найскладніших обставинах чомусь справляються з усіма проблемами, а інші гинуть, так і не досягнувши порятунку. Прекрасний приклад історії людини, яка по-справжньому любить життя і бореться за нього тоді, коли, здавалося б, все вже втрачено, показаний в цьому оповіданні Джека Лондона.
У цьому творі добре і те, що, описуючи свого головного героя, автор описує і самого себе. Завдяки найвищим людським якостям кожна людина іноді може врятуватися, але все ж є такі, яким просто на роду написано бути переможцем по життю. З такими людьми завжди цікаво спілкуватися, пізнавати від них щось нове і цікаве.
З літератури, написаної Джеком Лондоном, стає зрозуміло, що і він є одним з таких людей.
Оповідання “Жага до життя” мені дуже сподобалось. Завдяки прочитанню його я тепер можу більш чітко уявити, якими є здібності по-справжньому люблячої життя людини. Крім того, з цього оповідання можна дізнатися багато нового і цікавого про Джека Лондона, який є дійсно великим письменником.
Объяснение:
