План напишешь сам(а) , я просто напишу тебе текст. Мой любимый цветок роза. Я люблю этот цветок больше всех , потому , что он необыкновенно красив на зеленой лужайке и очень хорошо пахнет. Я когда приезжаю в деревню , сразу иду прогуляться по полю или небольшой лужайке в поисках этого цветка , а когда я нахожу цветок , я его не срываю ,а остаюсь на месте , чтобы ощутить аромат этого цветка. Мне все больше и больше хочется стоять и нюхать этот цветок , хоть он и колюч. Потом когда пора уже ехать обратно домой , я обязательно стою рядом с ним еще пару минут...
Народився 13 лютого 1769 року в Москві в сім’ї армійського офіцера, що вислужився з солдатів. Дитячі роки пройшли на Уралі і в Твері (нині Калінін). Грамоті вивчився вдома, французькою мовою займався у сім’ї знайомих. У 1777 Крилов був записаний в цивільну службу підканцеляристом калязінського нижнього земського суду, потім тверського магістрату. В кінці 1782 поїхав до Санкт-Петербургу з матір’ю, якій вдалося влаштувати його на службу в Петербурзьку Казенну палату (служив чиновником 1783-87). Відсутність освіти заповнював самостійним вивченням літератури, математики, французької та італійської мов. У 14 років (1784 рік) написав оперу «Кофейница», відніс її до книгаря, гонорар взяв книгами, а опера була опублікована тільки в 1868. У казенній палаті Крилов отримував лише 80-90 рублів на рік, чим не був задоволений, тому перейшов у Кабінет Її Величності. З 1787 по травень 1788 служив в Гірській експедиції у Санкт-Петербурзі. У 1788 Крилов залишився без матері і на його руках залишився молодший брат, Лев, про якого він все життя піклувався, як про сина. У 1786-1788 написані комедії «Скажена сім’я», «Вигадник в передпокої», «Пустуни», висміюючу порожнечу і розбещеність столичного дворянства, і трагедія «Філомела», направлена проти деспотизму. У 1789 році Крилов зробив видання журналу «Пошта духів», в якому друкував свої сатиричні листи, сміливо викриваючі пороки дворянського суспільства, зловживання бюрократичного апарату. Вийшовши в 1791 у відставку, Крилов став власником друкарні і з січня 1792 почав друкувати в ній журнал «Глядач», що мав сатиричний ухил. «Глядач» в 1793 перетворився на «Санкт-Петербурзький Меркурій», який проіснував усього рік й не мав особливого успіху.
это знает только папаша что сын ему сказал