Хто винен у смерті Грегора Замзи?
Двадцяте століття переробило природу людини, і саме життя на землі опинимося на межі зникнення. Дві світові війни, концтабори, загибель мільйонів стали причиною того, що людське життя перестало бути найвищою цінністю. Франц Кафка фізично був відірваний від суспільства. Письменник сам загнав себе у глухий кут самотності, але зраненою душею тонко відчував природу людини, її сутність і у творах намагався показати своє бачення всього, що відбувалося навколо. Герой новели “Перевтілення” – порядна і добра людина. Грегор Замза багато працює,
всі гроші віддає сім’ї, а найближчі люди радо приймають від нього цю жертву. Вони сприймають це як належне, навіть не замислюючись над тим, що у молодого здорового чоловіка має бути власне життя: свій дім, дружина, діти. Грегор рано встає, тяжко працює, і його заробітки дали можливість сім’ї жити в достатках, мати прислугу, не замислюватися над майбутнім. Та одного дня сталося непоправне. Грегор перетворився на комаху, його перестали розуміти батьки і і гетра. Він в одну мить втратив ілюзію, що його життя має неабияку цінність не тільки для нього, а й ще хоча б для декількох людей у цьому світі.
Фірма уособлює
усе суспільство. Керівник фірмою залишився глухим до благань найстараннішого робітника вислухати його, зглянутися на його безпомічний стан і не виганяти з роботи. Фірма, а значить, і суспільство відвернулися під Замзи.
Найближчі Грегору люди теж залишилися глухими до горя сина і брата. Батько, побачивши, на яке страховисько перетворився син, схопив палицю і став запихати його в кімнату, а потім кидав у нього тверді великі яблука, доки не покалічив. Мати спочатку зомлівала, коли бачила сина, а потім неначе змирилася з його нещастям і перестала цікавитися станом Грегора. Єдиною людиною, яка насправді співчувала, була сестра, зовсім молода дівчина, але мине небагато часуі вона першою заговорить про те, що Грегора треба якось позбутися. Вона не могла точно знати, розуміє її брат, але навіть дверей вітальні не зачинила, щоб він бодай не почув її вироку. Сім’я формально неначе ще піклувалися про Грегора: ставили їжу, прибирали у кімнаті. Але ніхто не поцікавився, чому він нічого не їсть, а кутки кімнати були устелені пилюкою. І все ж герой не тільки не ображався на батьків і сестру, він із задоволенням пригадував, скільки встиг зробити для родини і що ще сподівався зробити найближчим часом, якби не трапилося з ним такого лиха. Він мріяв віддати сестру до консерваторії, адже вона любила музику й добре грала на скрипці.
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні.
Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії.
Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині.
У пейзажній пісенній ліриці змальована чарівна краса рідної природи: безмежні степи, зелені ліси, блакитні річки, золоті пшеничні лани. Здавалося б звичайний краєвид, та дорогий для серця, він оживає в пісенних рядках:
Під гаєм в'ється річенька,
Мов скло вона блистить.
Долиною зеленою,
Кудись вона біжить.
Основне ж багатство рідної землі – український працелюбний народ, що заселяє її – про це теж розповідають пісні.
В інших йдеться про нестримне кохання парубка до дівчини. Вони яскраві на емоції та душевні переживання, які переповнюють їхні серця:
Сопілочка калинова, ясенове денце
Не сопілка тото грає, а любкове серце.
Як не згадати козацькі пісні, що охоплюють цілу епоху визвольної боротьби. У них майстерно оспівані події, час, неординарні поступки героїв. Відображається заклик до боротьби за волю та краще майбутнє в багатьох із них.
Молодою кров'ю полеглих синів скроплені стрілецькі пісні. Вони є особливим прикладом мужності в нерівній боротьбі з численним ворогом.
Також у пісенній творчості неабияка роль відводиться материнській любові до своєї дитини, тузі за загиблим:
Вернися, синку, додомоньку,
Змию, зчешу головоньку.
А перейнятися силою пісні допомагають багаті художні засоби: постійні епітети, символи, паралелізм, метафора, зменшено-пестливі слова. Пісні стільки можуть розповісти про все, вони дуже різні, що, напевно, залишиться байдужою тільки супер черства людина. Допоки ми їх знаємо чи співаємо - пісні житимуть вічно, бо є частиною душі народу, тобто кожного з нас.
Українська пісня – душа народу. Роль пісні у житті народу. Твір.
Зображення мужніх героїв-захисників рідної землі в історичних піснях