Ця літературна епоха ознаменувалася розквітом української словесності та словесності інших народів. Література сприймалася не тільки як область художнього та народної творчості, наповнена яскравістю образів, повітряним красномовством і багатством слова, вона служила мудрим найчистішим джерелом для культурно-духовного розвитку, вдосконалення та збагачення внутрішнього світу людей. Вона проливалася світлом істини на реальну дійсність, була найпотужнішим двигуном розвитку суспільства, впровадження передових ідей боротьби за велике майбутнє.
Грізна буря історичних подій: скасування кріпосного права, буржуазні реформи, становлення капіталізму, важкі війни — випала на частку багатостраждальної України в цей період, знайшла своє відображення в творчих працях українських та зарубіжних поетів і письменників. Справедливість їхніх ідей і поглядів значною мірою визначала громадську свідомість того часу, від чого завоювали вони авторитет серед простого народу.
Багата спадщина класичного літературного мистецтва передавалася з покоління в покоління, створивши передумови для подальшого розвитку та просування літератури. Щодо зарубіжної поезії, то золотим піком другої половини XIX століття височіла творчість Миколи Олексійовича Некрасова (1821-1878). На прикладі його творів можна добре охарактеризувати усю поезію того періоду. Нагальною проблемою його поетичних творів були тяготи трудового народу. Насиченістю образів, силою, багатством і художністю слова Некрасов прагнув донести до освіченого читача, який має матеріальний достаток, сенс і глибину скорботи, злиднів пригнобленого соціальною нерівністю народу, поставити на величний п’єдестал справедливості простого селянина. Саме ця ідея лягла в основу поеми «Кому на Русі жити добре». Поетична діяльність Н. А. Некрасова була не тільки професією, вона набула відтінку патріотизму, святенності громадянського обов’язку і покликання перед своєю країною.
Поряд з поетичною діяльністю Н. А. Некрасов займався власною видавничою діяльністю. Під його керівництвом видавалася більша кількість періодики, серед якої особливою популярністю користувалися журнали «Современник», «Вітчизняні записки». На сторінках цих журналів вперше опублікувалися літературні статті і твори багатьох поетів, письменників і критиків, які з часом стали знаменитими.
Таким чином, лірика другої половини XIX століття відрізняється різноманітністю тем, літературних напрямів і великою кількістю обдарованих поетів.
Быль сия относится ко времени, когда рассказчик был ещё дитятею. Отец с одним из сыновей уехал в Крым продавать табак, оставив дома жену, трёх ещё сыновей да деда стеречь баштан — дело прибыльное, проезжих много, а всего лучше — чумаки, что рассказывали диковинные истории. Как-то к вечеру приходит несколько возов с чумаками, да все старинными дедовыми знакомцами. Перецеловались, закурили, пошёл разговор, а там и угощение. Потребовал дед, чтоб внуки плясали, гостей потешили, да недолго терпел, сам пошёл. Плясал дед славно, такие кренделя выделывал, что диво, покуда не дошёл до одного, места близ грядки с огурцами. Здесь ноги его стали. Пробовал сызнова — то же. УЖ и бранился, и снова начинал — без толку. Сзади кто-то засмеялся. Огляделся дед, а места не узнает: и баштан, и чумаки — все пропало, вокруг одно гладкое поле. Все ж понял, где он, за поповым огородом, за гумном волостного писаря. «Вот куда затащила нечистая сила!» Стал выбираться, месяца нет, нашёл в темноте дорожку. На могилке поблизости вспыхнул огонёк, и другой чуть поодаль. «Клад!» — решил дед и навалил для приметы изрядную ветку, поскольку заступа при себе не имел. Поздно вернулся он на баштан, чумаков не было, дети спали.На следующий вечер, захватив заступ и лопату, направился он к попову огороду. Вот по всем приметам вышел в поле на давешнее место: и голубятня торчит, а гумна не видно. Пошёл ближе к гумну — пропала голубятня. А тут припустил дождик, и дед, так и не нашед места, прибежал с бранью обратно. Назавтра ввечеру пошёл он с заступом прокопать новую грядку, да, минуя проклятое место, где ему не танцевалось, в сердцах ударил заступом, — и оказался в том самом поле. Все узнал он: и гумно, и голубятню, и могилку с наваленной веткой. На могиле лежал камень. Обкопав, дед отвалил его и хотел было понюхать табачку, как кто-то чихнул у него над головою. Осмотрелся — нет никого. Принялся дед копать и нашёл котёл. «А, голубчик, вот где ты!» — воскликнул дед. То же сказал и птичий нос, и баранья голова с верхушки дерева, и медведь. «Да тут страшно слово сказать», — пробормотал дед, а вслед за ним и птичий нос, и баранья голова, и медведь. Дед хочет бежать — под ногами круча без дна, над головой гора нависла. Дед бросил котёл, и все стало по-прежнему. Решив, что нечистая сила только пугает, он схватил котёл и кинулся бежать.Об эту пору на баштане и дети, и пришедшая мать недоумевали, куда подевался дед. Отужинав, пошла мать вылить горячие а навстречу ей бочка ползёт: видно, кто-то из детей, шаля, толкает ее сзади. Мать плеснула в неё Оказалось, что это дед. Открыли дедов котёл, а в нем сор, дрязг и «стыдно сказать, что такое». С той поры заклялся дед верить черту, проклятое место загородил плетнём, а когда наняли поле под баштан соседние козаки, на заколдованном месте вечно всходило что-нибудь «чёрт знает что такое!».
Ця літературна епоха ознаменувалася розквітом української словесності та словесності інших народів. Література сприймалася не тільки як область художнього та народної творчості, наповнена яскравістю образів, повітряним красномовством і багатством слова, вона служила мудрим найчистішим джерелом для культурно-духовного розвитку, вдосконалення та збагачення внутрішнього світу людей. Вона проливалася світлом істини на реальну дійсність, була найпотужнішим двигуном розвитку суспільства, впровадження передових ідей боротьби за велике майбутнє.
Грізна буря історичних подій: скасування кріпосного права, буржуазні реформи, становлення капіталізму, важкі війни — випала на частку багатостраждальної України в цей період, знайшла своє відображення в творчих працях українських та зарубіжних поетів і письменників. Справедливість їхніх ідей і поглядів значною мірою визначала громадську свідомість того часу, від чого завоювали вони авторитет серед простого народу.
Багата спадщина класичного літературного мистецтва передавалася з покоління в покоління, створивши передумови для подальшого розвитку та просування літератури. Щодо зарубіжної поезії, то золотим піком другої половини XIX століття височіла творчість Миколи Олексійовича Некрасова (1821-1878). На прикладі його творів можна добре охарактеризувати усю поезію того періоду. Нагальною проблемою його поетичних творів були тяготи трудового народу. Насиченістю образів, силою, багатством і художністю слова Некрасов прагнув донести до освіченого читача, який має матеріальний достаток, сенс і глибину скорботи, злиднів пригнобленого соціальною нерівністю народу, поставити на величний п’єдестал справедливості простого селянина. Саме ця ідея лягла в основу поеми «Кому на Русі жити добре». Поетична діяльність Н. А. Некрасова була не тільки професією, вона набула відтінку патріотизму, святенності громадянського обов’язку і покликання перед своєю країною.
Поряд з поетичною діяльністю Н. А. Некрасов займався власною видавничою діяльністю. Під його керівництвом видавалася більша кількість періодики, серед якої особливою популярністю користувалися журнали «Современник», «Вітчизняні записки». На сторінках цих журналів вперше опублікувалися літературні статті і твори багатьох поетів, письменників і критиків, які з часом стали знаменитими.
Таким чином, лірика другої половини XIX століття відрізняється різноманітністю тем, літературних напрямів і великою кількістю обдарованих поетів.