На Кам’яному острові Пилип привів їх до Кам’яного острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. Вночі Грицик встав і побачив, що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був здоровезний вовк. Гриць зойкнув. Це був Тишкевич! На крик прибігли козаки і у вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Далі почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з них впізнав Тишкевича. Далі Швайка сказав, що є погана новина на землі Воронівки напали татари. Санько каже Швайці, що напевно щось сталося з Демко та Тарасівкою. Самі на острові Козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити полонених у татар та розїхалися. Швайка залишив Барвінка на до хлопцям. Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома людьми. Один з них був Тишкевич. Тишкевич Троє висадились на острові, огледіли його і нікого не знайшли (хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом іншим нижче та огледіти там острів, а сам залишився. Хлопці тим часом взяли Тишкевича у полон та зв’язали йому руки. Коли ж повернулися ті двоє, сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія Швайці. Ті не довго думаючи дременули з тих місць. Переказ «Джури козака Швайки» написав Гнатюк О. Допит Повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але Мацик і Швайко пішли проводити бранців. Тож Василь разом з іншими почали допит Тишкевича, той сказав, що його звати Семен і просив його відпустити. Вирішили дочекатися Мацика і Швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. Та після вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. Гонитва Всі схопились на коней та не знали куди скакати. Тут прискакали Мацик і Швайка. Швайка наказав всім тепер забиратися на Зміїний острів, а сам продовжив гонитву за Тишкевичем. За ним поскакали тільки Санько і Грицик. Швайко дізнався, що Тишкевич вже давно слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. Хоч Вітрик і був найшвидший, але Тишкевич встиг доскочити до стану татар. Санькова врожба Швайка, щоб відволікти татар пускає Вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються. Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як далі діяти. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові.
Образ Петра: Петр: После того как Ф. становится женой князя, злобные бояре и их жены, «аки пси лающе» , не желают, чтобы ими управляла женщина крестьянского происхождения, стремятся изгнать Ф. из города, разлучить героев. Однако и тут сила любви одерживает верх. Ф. хочет взять с собой самое дорогое — своего супруга. П. отказывается от княжения, покидает Муром вместе с Ф. Герои повести не дорожат властью и богатством. Так любовь П. и Ф. преодолевает социальные препятствия. В этом эпизоде заметна определенная антибоярская тенденция. Создатель повести подчеркивает, что «злочес-тивые» бояре передрались из-за власти: каждый «хотя державствовати» . Горожане упрашивают П. править Муромом по-прежнему. Вернувшись в город, П. и Ф. правят не яростью, а истиной и справедливостью, относятся к подданным не как наемники, а как истинные пастыри. Они сравниваются с милостивыми и сердечными чадолюбивыми родителями. Ни социальное неравенство, ни «злокозненные» бояре не могут разлучить героев. Неразлучны они и перед лицом смерти. Одновременно приняв иноческий чин, П. и Ф. молят Бога: «Да во един час будет преставление ею» ; и завещают похоронить себя в одной гробнице. Особенно выразительно описание кончины святых. Перед самой смертью «блаженная» Ф. вышивает «воздух» с ликами святых для собора. Князь, чувствуя близкую кончину, посылает сказать супруге о том, что он ждет ее, чтобы вместе покинуть этот мир. Ф. просит своего господина подождать, пока она закончит работу. После третьего обращения к ней П. («Отхожу из этого мира, не могу более ждать тебя») , княгиня-инокиня, успевшая вышить лик и руку святого, откликается на зов супруга. Воткнув иглу в недошитый покров и замотав вокруг нее нить, Ф. посылает к П. сказать, что готова. Даже посмертное чудо — важный элемент композиции агиографического повествования — вновь утверждает неразрывность супружеских уз героев. Люди, стремившиеся разлучить П. и Ф. при жизни, дважды разлучают их и после смерти: тело П. положено в городе, «в соборней церкви пречистоя Богородицы» , а тело Ф. погребено «вне града» , в Воздвиженском храме женского монастыря. Наутро все видят чудо: тела князя и княгини оказываются в общей гробнице.
острова, де їх зустрів Василь Байлемів. На острові також були хлопці з
Воронівки, що нещодавно пішли козакувати та рудий Мацик. Після вечері та
розпитів у хлопців що і як там дома вони заснули. Вночі Грицик встав і побачив,
що собака пливе на острів і гукнув її до себе, та коли вона підійшла то був
здоровезний вовк. Гриць зойкнув. Це був Тишкевич! На крик прибігли козаки і у
вовкові впізнали Барвінка, який урятував Мацика і був вовком Швайки. Далі
почали розмірковувати хто ж це обкрадає козаків. Санько сказав, що в одному з
них впізнав Тишкевича. Далі Швайка сказав, що є погана новина на землі
Воронівки напали татари. Санько каже Швайці, що напевно щось сталося з Демко та
Тарасівкою. Самі на острові Козаки вирішили зібрати інших козаків, щоб відбити
полонених у татар та розїхалися. Швайка залишив Барвінка на до хлопцям.
Хлопці перевірили острів та ближче до вечора помітили два човна з трьома
людьми. Один з них був Тишкевич. Тишкевич Троє висадились на острові, огледіли
його і нікого не знайшли (хлопці з Барвінком сховались). Тишкевич наказав двом
іншим нижче та огледіти там острів, а сам залишився. Хлопці тим часом
взяли Тишкевича у полон та зв’язали йому руки. Коли ж повернулися ті двоє,
сказали їм, що на острові є козаки і передали одного злодія Швайці. Ті не довго
думаючи дременули з тих місць. Переказ «Джури козака Швайки» написав
Гнатюк О. Допит Повернулися козаки, вони відбили десяток бранців, але Мацик і
Швайко пішли проводити бранців. Тож Василь разом з іншими почали допит
Тишкевича, той сказав, що його звати Семен і просив його відпустити.
Вирішили дочекатися Мацика і Швайку, щоб вони вирішували хто ж він є. Та після
вечері його вже не було, він стрибнув на коня і втік. Гонитва Всі схопились на
коней та не знали куди скакати. Тут прискакали Мацик і Швайка. Швайка наказав
всім тепер забиратися на Зміїний острів, а сам продовжив гонитву за Тишкевичем.
За ним поскакали тільки Санько і Грицик. Швайко дізнався, що Тишкевич вже давно
слугував як пану так і татарам і постійно здавав козаків. Хоч Вітрик і був
найшвидший, але Тишкевич встиг доскочити до стану татар. Санькова врожба
Швайка, щоб відволікти татар пускає Вітрика і коней хлопців, самі ж ховаються.
Татари переслідують коней, а Іслам-бек з Тишкевичем розмірковують як далі
діяти. Тишкевичу дають сотню людей, щоб той розбив козаків на Камяному острові.