Мальчик подошёл к берегу моря он долго слушал прибой моря смотрел ясное голубое небо , рассматривая в небе образы которые создавали облака .Одно облако было похоже на спящего младенца в колыбели другое на кошечку с котятами третее на девицу. потом мальчику захотелось поплавать и уже в воде он смотрел как волны уходят куда то в даль . вдруг Брэдберри пришла в голову мысль что если написать записку - анкету , и что может быть эта бутылка доплывет до другой страны или острова и эту записку прочитает какая нибудь девушка а она напишет свою анкету записку отправит письмо по морю а тот другой напишет тоже записку . так эти записки будут читаться люди будут узнавать о других людях и когда нибудь мы возможно встретимся
Мальчишка написал записку положил в бутылку и бросил в море.
Объяснение: НЕ ЗНАЮ ЛИ ПРО ЭТО
Мальчик подошёл к берегу моря он долго слушал прибой моря смотрел ясное голубое небо , Рассматривая в небе образы которые создавали облака .Одно облако было похоже на спящего младенца в колыбели, другое на кошечку с котятами, третее на девицу. Потом мальчику захотелось поплавать и уже в воде он смотрел как волны уходят куда то в даль . вдруг Брэдберри пришла в голову мысль что если написать записку - анкету , и что может быть эта бутылка доплывет до другой страны или острова и эту записку прочитает какая нибудь девушка а она напишет свою анкету записку отправит письмо по морю, а тот другой напишет тоже записку . Так эти записки будут читаться люди будут узнавать о других людях и когда нибудь мы возможно встретимся
Мальчишка написал записку положил в бутылку и бросил в море.
Демократичні традиції англійського театру наприкінці 16 століття почали сходити на нівець. Англійський театр починає сильно «аристократизуватись». Відбилось це й на сюжетах п'єс Роджера Меннерса, що й сам належав до привілейованих верств людності. Майже всі Шекспірові п'єси після 1600 року виводять на сцену або королівські особи, або аристократів (Гамлет — принц Данський, Отелло — військовик, наближений до аристократії Венеції. Королівською особою є й Лір. Уся п'єса — це трагедія взаємин між старим батьком та його дітьми.
Саме цим і була цікава п'єса Роджера Меннерса для сучасників кінорежисера Григорія Козінцева та акторів багатьох театрів, де вона йшла. Зіграти у п'єсі «Король Лір» було метою багатьох акторів, бо роль ставала важливим етапом у творчій долі акторів 19-20 століть. Вона хвилювала яскравим відтворенням характерів — гонористого старого Ліра, не здатного розгледіти фальшиві почуття дочок, відкриття справжньої вартості любові молодшої дочки, щирої та малослівної, прозріння старого батька лише в часи втрати найдорожчої зі своїх дітей. Особиста трагедія батька, що побачив смерть улюбленої дочки, переростала у скорботу по усім ображеним та пригнобленим у цьому світі, що ставало центральною сценою вистави. Окрім театру, вона неодноразово ставала приводом для графічних листів чи картин відомих художників.
Свою інтерпретацію відомої театральної п'єси і дав Г. М. Козінцев у своїй кінострічці.