Головним предметом світоглядних пошуків для героя тепер стає втілення в життя філософії "нового гедонізму": "Він мріяв створити нову філософію життя, яка матиме своє розумне обґрунтування, свої послідовні принципи, і найвищий сенс життя марився йому в одухо-творенні відчуттів і емоцій". У долі Доріана Грея Вайльд розкрив трагедію реального протиріччя: задоволення, що стало самоціллю, породжує не радість, а муки.
Доріан стає жертвою своєї максималістської пристрасті - любові до самого себе. Загальне забарвлення злочинів Доріана - абсолютна аморальність. Думаючи винятково про свою особу, він її і зруйнував. Доріан гине, коли здіймає руку на Прекрасне, яке вічне. Знову відбувається фантастичне перевтілення, і все стає на свої місця: портрет сяє красою, а на Доріановому обличчі проступають усі скоєні ним злочини. Сам вигляд мертвого Доріана Грея антиестетичний. Вайльд, усупереч своїй програмі, зобразив не лише душевну кризу свого героя, але й привів його до кари.
Книга рассказов Татьяны Толстой Река Оккервиль вышла в 1999 году в издательстве Подкова и сразу же имела большой ҹитательский успех. Писательница решает непростую художественную задаҹу зафиксировать сам момент того или иного ҹеловеҹеского ощущения, впеҹатления, переживания, взглянуть на повседневную жизнь с тоҹки зрения веҹности. Для этого она обращается к сказоҹной и мифо-поэтиҹеской традициям. Развернутые метафоры Т. Толстой превращают обыденную жизнь в сказку, уводят от проблем повседневности и тем самым позволяют ҹитателю дать простор своей фантазии, предаться ностальгиҹеским воспоминаниям и философским размышлениям. Однако сказка разрушается при столкновении с грубой реальностью, как это происходит, например, в рассказе Свидание с птицей. Загадоҹная волшебница Тамила обораҹивается для мальҹика Пети опустившейся девушкой с самыми прозаиҹескими проблемами. Таинственный, грустный, волшебный мир становится для него мертвым и пустым, пропитанным серой, глухой, соҹащейся тоской.
Головним предметом світоглядних пошуків для героя тепер стає втілення в життя філософії "нового гедонізму": "Він мріяв створити нову філософію життя, яка матиме своє розумне обґрунтування, свої послідовні принципи, і найвищий сенс життя марився йому в одухо-творенні відчуттів і емоцій". У долі Доріана Грея Вайльд розкрив трагедію реального протиріччя: задоволення, що стало самоціллю, породжує не радість, а муки.
Доріан стає жертвою своєї максималістської пристрасті - любові до самого себе. Загальне забарвлення злочинів Доріана - абсолютна аморальність. Думаючи винятково про свою особу, він її і зруйнував. Доріан гине, коли здіймає руку на Прекрасне, яке вічне. Знову відбувається фантастичне перевтілення, і все стає на свої місця: портрет сяє красою, а на Доріановому обличчі проступають усі скоєні ним злочини. Сам вигляд мертвого Доріана Грея антиестетичний. Вайльд, усупереч своїй програмі, зобразив не лише душевну кризу свого героя, але й привів його до кари.