У оповіданні Рей Бредбері розповідає, як у майбутньому люди знищили картину італійського художника доби Відродження Леонардо да Вінчі "Джоконда". Події відбуваються у зруйнованому місті, де радіоактивні поля і дороги, зіпсовані бомбами. Жителі великого міста, які вижили після атомних бомбувань, сповнені ненависті до минулого. Грігсбі, один із героїв твору, пояснює: «Людина ненавидить те, що її занапастило, що їх життя поламало. Вже так вона влаштована. Нерозумно, можливо, але така людська природа". Люди, що стоять у черзі, не можуть дозволити собі купити за один пенні напій з ягід. Для них святковими є події, коли знищують книги, коли розбили кувалдою останній автомобіль. Восени 2061 року вони влаштовують свято: ламають все, що збереглося після катастрофи. Свідком подій став хлопчик Том. Він стає у чергу – влада дозволяє кожному бажаючому плюнути на картину Леонардо да Вінчі. Люди плюють і рвуть картину на шматки, ламають раму. За дорослими хлопчик ухопив шматочок полотна і затиснув його у руці. Він бачив, як «баби жували шматки полотна; як чоловіки розламували раму, піддавали ногою тверді клапті, рвали їх на дрібні-дрібні шматочки». Том повертається додому, там розкриває долоню й при світлі місяця бачить, що йому дісталася усмішка Джоконди. У фантастичному сюжеті автор привертає увагу до проблем майбутнього людства, занепаду цивілізації. Це твір - пересторога, попередження катастрофи, до якої може призвести бездуховність технізованого суспільства. Письменник переконаний, що духовне відродження людства починається з духовного відродження кожної людини.
Объяснение:
В стихотворениях Есенина зачастую очень много эпитетов : родимый(дом) , Голубая Русь, старая мать, золотая лягушка, яблонный цвет, седина у отца,тихая вода, старый клен. Присутствуют и сравнения: Луна- золотая лягушка,"Клен на меня похож". Олицетворение: луна распласталась, пурга поет, клен стережет, целует листья. От этих выразительных средст стихотворение преобретает спокойность, умиротворение, несмотря даже на то, что автор покинул Русь. Цветовые качества нам передается через эпитеты, и все они в теплых тонах: яблонный цвет- от белого до нежнорозового, седина , голубой,золотой цвета.
Данная былина написана простым народом. Написали её в Новгороде.
Идеей здесь выступает то, как славят работящего крестьянина, живущего не за чужой счет. Крестьянин очень гордиться своей работой. В былине восхваляется крестьянский труд.
Жанр: в былине осуждают князя за то, что он живет поборами
Основные персонажи былины - князь Вольга и крестьянин Микула.
В былине Микулу все уважают и ценят, так как он трудо , справедливый.
Идет сравнение образов князя и крестьянина.