Відповідь:Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Подружки пригласили в пятницу меня на каток, открывшийся совсем недавно. Я решила сходить с ними,хотя совсем не умею кататься на коньках. Подумала:"Хоть научусь". И вот наступила пятница. После школы мы с подружками отправились на каток. Нам выдали коньки и пустили на лед. Сначала я могла кататься,только удерживаясь за поручни. Но спустя пятнадцать минут навострилась и у меня получилось кататься, не держась за поручни! Я была очень рада.Думаю, для новичка у меня получилось очень хорошо. Я обязательно научусь фигурному катанию!
Долгие годы центральным моментом, вокруг которого организовывался весь анализ, было рассуждение о Герасиме как самом замечательном лице среди дворовых. Обращение к оценке героя совершенно необходимо при любой форме изучения текста. Решая вопрос о том, какой Герасим, Читатели с интересом говорят о его доброте и честности, очень ценят его умение держать слово, хотя на первое место все же ставят необычную силу и лишь иногда вспоминают о его «вольности», которую, очевидно, нужно понимать как на протест. Очень важно сохранить в «памяти сердца» наших читателей эмоциональную оценку протеста Герасима.
Ненависть к угнетению вообще и к крепостничеству как одной из форм такого угнетения пронизывает каждую строчку тургеневского произведения и живет в нем рядом с верой автора в великое будущее родного народа, в его силу, талантливость, доброту и преодолеть любые преграды.
Читатели в ходе изучения рассказа «Муму» начинают понимать, что это одно из самых ярких антикрепостнических произведений, создавая которое И. С. Тургенев исполнял свою аннибалову.-клятву. «Муму» — одно из тех произведений классической литературы, которое нашло признание сразу же после создания. Современник и друг Тургенева А. И. Герцен писал: «На днях читал вслух «Муму»… чудо как хорошо». И. С. Аксаков видел в Герасиме своеобразный символ: «Мне нет нужды знать, вымысел ли это или факт, действительно ли существовал дворник Герасим или нет. Под дворником Герасимом разумеется иное. Это олицетворение русского народа, его страшной силы и непостижимой кротости… Он, разумеется, со временем заговорит, но теперь, конечно, может казаться и немым и глухим». Нашла повесть признание и у зарубежного читателя. Голсуорси писал о ней: «Никогда средствами искусства не было создано более волнующего протеста против тирании и жестокости…» ВСЕ)) УДАЧИ ТЕБЕ))
Відповідь:Роман Д.Свіфта "Мандри Гулівера" це твір-пародія на англійську монархію. Тому він містить у собі різні засоби комічного.
Іронія – це насмішка, яка має зовні благопристойну форму.
Гумор – відображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні.
"...п'ять чи шість кандидатів просять у імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду".
"Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею, туди й назад, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. ... Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз - червона нитка; третій - зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом".
"імператор ... вигадав собі дуже оригінальну розвагу. Він попросив мене стати ... і якнайширше розставити ноги... Потім він наказав своєму головнокомандувачеві вишикувати військо зімкнутими лавами і провести його церемоніальним маршем піді мною: піхоту по двадцять чотири чоловіки в ряд, а кінноту - по шістнадцять,- виставивши списи, з барабанним боєм і розгорнутими прапорами. В параді взяли участь три тисячі піхотинців та тисяча вершників. Його величність наказав, під страхом смертної кари, щоб кожен солдат під час параду поводився якнайчемніше щодо моєї особи. Це не перешкодило, проте, кільком молодим офіцерам, проходячи піді мною, глянути вгору. І, по правді признаюся, штани мої були тоді в такому жалюгідному стані, що ті офіцери мали підстави досхочу посміятись і подивуватися де з чого".
"... може здатися,... нібито в нас усе гаразд, насправді над нами тяжать два лиха - гострі партійні чвари всередині країни і можливий напад надзвичайно могутнього зовнішнього ворога. ... сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії - відомі під назвою Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних".
Пояснення: