На перший погляд, сюжет повісті-притчі Ернеста Хемінгуея “Старий і море” не складний. Старий рибалка Сантьяго вирушає далеко у відкрите море. Йому поталанило: він упіймав рибу, але вона настільки велика і дужа, що старому доводиться довго і тяжко змагатися, щоб перемогти її. А на зворотному шляху акули обгризли рибу, і старий приплив до берега лише з її скелетом. Поєдинок завершено. Але чи є в ньому переможець? І якщо є, то хто саме? І взагалі, про що ця повість? Про двобій людини і риби? Чи про гармонію людини і природи? Про силу чи безсилля людини? Про людську мудрість чи про людське безумство? А можливо, про трагедію самотності у світі, в якому роз’єднаність людей, відчуженість людини від суспільства і нав-колишньої природи сприймається як норма? І в чому, врешті, пафос повісті? В утвердженні сили людини чи, навпаки, її безсилля? У палкому письменницькому заклику до єднання людей чи у констатації їхньої роз’єднаності?
Тема рассказа -это борьба человека за выживание в дикой природе беспощадна,жестока,выживает сильнейший,но всегда надо оставаться человеком,в любой ситуации. Основная мысль рассказа-человек несёт в себе саму жизнь и бороться за неё всегда нужно до конца.Нужно любить жизнь и не сдаваться ни при каких обстоятельствах,сохраняя при этом человеческое достоинство. " Любовь к жизни "-это история о борьбе за выживание.Билл - напарник главного героя,бросивший товарища в беде,но не бросивший золото,что стоило ему жизни.Билл не думал ни о ком,золото лишило его разума и товарищ,подвернувший ногу,являлся препятствием для него на пути к обогащению.Билл проиграл,он умер и нравственно,а затем и погиб физически.Билл жаждал обогатиться,он любил золото,а главный герой-любил жизнь.Именно он смог выжить,расставшись с золотом,его любовь к жизни,в это смысл названия рассказа.
На перший погляд, сюжет повісті-притчі Ернеста Хемінгуея “Старий і море” не складний. Старий рибалка Сантьяго вирушає далеко у відкрите море. Йому поталанило: він упіймав рибу, але вона настільки велика і дужа, що старому доводиться довго і тяжко змагатися, щоб перемогти її. А на зворотному шляху акули обгризли рибу, і старий приплив до берега лише з її скелетом. Поєдинок завершено. Але чи є в ньому переможець? І якщо є, то хто саме? І взагалі, про що ця повість? Про двобій людини і риби? Чи про гармонію людини і природи? Про силу чи безсилля людини? Про людську мудрість чи про людське безумство? А можливо, про трагедію самотності у світі, в якому роз’єднаність людей, відчуженість людини від суспільства і нав-колишньої природи сприймається як норма? І в чому, врешті, пафос повісті? В утвердженні сили людини чи, навпаки, її безсилля? У палкому письменницькому заклику до єднання людей чи у констатації їхньої роз’єднаності?