Весна пришла- все ожило, зеленоватая трава начала прорываться через землю, на деревьях начали распускаться коричневые почки, благоухали весенние цветы.Я люблю весну за ее яркие и пестрые краски. Мир будто только просыпается и оживает, некоторые животные выходят из долгой спячки, а птицы прилетают с дальнего юга целыми стаями. Заканчиваются сильные морозы и солнце освещает лазурный небосклон своим золотистым сиянием. Птицы начинают щебетать и петь, соскучившись по излюбленным и родным местам. Люди начинают улыбаться,предчувствуя хорошую погоду. Именно за это я люблю красавицу весну.
Я отримала велике задоволення , коли читала роман американської письменниці«Полліанна». Головна героїня твору – дівчинка Полліанна. Вона моя ровесниця. Зовні героїня не дуже красива. Худенька дівчинка в червоній сукні з волоссям, заплетеним у дві товсті личко у ластовині виглядало з-під солом’яного капелюшка. Але письменниця підкреслює незвичайну красу блакитних очей Полліанни, в яких відтворюється красива душа.Кожна сторінка цієї книги відкривала для мене непросту і незвичайну історію життя маленької героїні. На її долю випало багато випробувань рано залишилася сиротою, потім отримала тяжку травму хребта. Мені боло жаль її. Але мама сказала, що не потрібно, бо Полліанна – сильна дівчинка. І справді, дівчинка, незважаючи на все, радіє кожному дню і намагається до всім, з ким зустрічається. Під її впливом змінюються мешканці містечка Белдінгсвіль, які звикли жити лише для себе, замкнувшись у своєму дріб’язковому світі. Це інвалід місіс Сноу і містер Джон Пендлстон, і служниця Ненсі. А як Полліанна переймається долею свого однолітка Джиммі Біна!Я б надзвичайно хотіла мати таку вірну подругу!
