пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.
в этом стихотворении поэт говорит об исцеляющей силе молитвы. в самую рудную минуту, когда человеку некому, последняя инстанция -бог, высшие силы! вот к ним и обращены наши молитвы!
как только лирический герой испытывает трудности и сердце начинает в груди "тесниться" он многократно повторяет эту "чудную" молитву. "чудная" она, думаю, потому, что выручает его аз, как только каждый раз!
далее говорится о метаморфозах, происходящих в душе молящегося: " души как бремя скатится". то есть, тяжелый камень, который давил на сердце,теснил грудь спадает человеку становится легко! вновь он полон веры, все сомнения, одолевавшие его совсем недавно уходят куда- то вдаль.
поэт использовал перекрестную. рифму, что делает стихотворение ритмичным.
хорошой учёбы
Написанное в далеком 12-м веке, "Поучение Владимира Мономаха" актуально и сейчас, в веке 21-м.
Это произведение недаром называют первой светской проповедью. Великий князь Владимир Мономах, составляя свое поучение детям, подытожил и изложил свои мысли о том, каким следует быть достойному человеку. Читая его сейчас, легко понять, что многие из его добрых советов пригодятся и современным молодым людям.
Уважать и почитать старших, не лгать, не лениться, не пьянствовать, не блудить, быть гостеприимным, держать свое слово бедным - разве не этому каждый родитель учит своего ребенка? Будучи верующим человекам, великий князь призывал своих детей молиться, почитать священников, следовать Божьим заповедям. Мономах цитирует Псалтырь и Василия Великого, где пишется о важности терпения и воздержанности. безусловно, эти качества актуальны не только для князей Древней Руси, но и для современных молодых людей.
почти тысяча лет, а слова Владимира Мономаха, обращенные к его наследникам, все так же актуальны.