(1859-1930) Один із класиківкримінального детективу. Медик за фахом, працював лікарем під час англо-бурської війни.
Знання медицини, хімії, психологіїдо йому в художньому втіленні тематики, пов'язаної з криміналістикою., Виступав як поет(збірка "Вірші дії"), автор історичнихроманів ("Бригадир Жерар", "Михей Кларк" та ін), новеліст, щорозповідав про службу в колоніях Британської імперії.
Але світову славу приніс йому цикл новел про детектива Шерлока Холмса та його друга доктора Ватсона. У них письменникрозвиває традиції Едгара По, одного з основоположників детективноїлітератури, в новелах якого ("Вбивство на вулиці Морг", "Таємниця Марі Роже" та ін) діє детектив-аматор Дюпен.
Конан Доїв показує перевагу над професіоналами зі Скотленд-Ярду своїх героїв, що демонструють різноманітні, побудовані на логічних умовиводах іпсихологічних здогадах розкриття злочинів.
Цікавий, оригінальний образШерлока Холмса - художнє відкриття письменника, а ім'я його героя набуло номінальної сенс.
Традиції А. Конан доїла, у свою чергу, розвинули Жорж Сіменон, творець образу комісара Мегре, Агата Крісті та інші майстридетективного жанру.
Зимой заставила найти ей подснежники! Обещала за них золото. Сестры с мачехой повелись на это, но не сами побежали за подснежниками, а заставили падчерицу. Она случайно нашла месяцев, сидящих у костра. Они ей. (Дальше сюжет прочитай те сами) Общее-у обеих нет родителей. В конце королева становится такой же доброй, как и падчерица. Различия-падчерица-бедная, ее жалко, мачеха с сестрами ее ненавидят, заставляют делать всю работу. В то время как королева-жестокая и капризная. Заставляет делать всех все, что "ее правая нога захочет" Мачеха и ее дочка выступают в пьесе носителями зла, бесчеловечности. Жадность, стремление поживиться за чужой счет, лицемерие, подлость - эти их качества и делает поэт предметом сатирического изображения. Он сознательно гиперболизирует эти черты характера, доводит до абсурда, вызывая тем самым у юного зрителя отвращение к этим героям, желание бороться со всем, что принижает человека. В том же сатирическом ключе драматург дает и образы королевы и ее придворных. Какой-то безжизненностью веет от наставника королевы, который при всей своей «учености» далек от жизни, от понимания людей, все многообразие окружающего он сводит к нескольким латинским названиям.
узнал всё о том
как надо жить
и быть хорошим