Маргарита у романі Булгакова... стала
прекрасним, узагальненим та поетичним
образом Жінки, яка Кохає. Цей образ
постає понад шаром сатиричної
повсякденності втіленням живої,
гарячої любові...
Л. Яновська
Дафніс і Хлоя, князь Ігор і Ярославна, Ромео і Джульєтта... Скільки історій кохання, справжніх і вигаданих, описано у світовій літературі! Та їм не поступається історія Майстра і Маргарити з роману видатного російського письменника Михайла Булгакова. Вірність, щирість, ніжність — усі ці почуття, зображені у творі, змушують хвилюватися, сумувати над долею героїв і радіти з їхніх успіхів.
Одним із найяскравіших любовних епізодів у романі є сцена зустрічі Майстра й Маргарити. Обидва вони одружені, та... "Кохання вискочило перед нами, як з-під землі вискакує вбивця у провулку, й уразило нас одразу обох!" — гарячково розповідає Майстер Івану Бездомному. Це дивує головного героя, але не його кохану, яка цю зустріч сприйняла як визначену самою долею. Вона стверджує, що насправді вони кохали одне одного дуже давно, не знаючи, ніколи не бачивши, а тепер тільки зустрілися, адже так судилося. Усе життя цих людей змінюється за частку секунди — і тепер Маргарита щодня приходить до Майстра, щоб поговорити з ним, прочитати його роман, насолодитися хвилинами щастя. "Вона входила у хвіртку один раз, а калатань серця до цього я відчував не менше ніж десять", — зізнається той Бездомному.
Щастя тривало б ще довго, та проти письменника виступає радянська цензура, яка не могла пропустити роман, присвячений біблійній темі. Починається цькування Майстра через газети. Не так автор розкритикованого твору, як його кохана не може перенести таких наклепів. Та все ж Маргарита вірить у свого коханого й важко переживає його болі та душевну хворобу, терпить муки, побачивши спалений у грубі роман, клянеться отруїти критиків, що атакували талановитого письменника.
Все в доме боятся госпожу Простакову, стараются угодить ей во всем. Иначе их ждет неминуемое наказание в виде побоев. Господин Простаков никогда не перечит ей, боится высказать свое мнение, во всем полагаясь на жену. Лишь Митрофан не боится мать. Он льстит ей, понимая, что в доме главная она и от нее зависит его благополучие, вернее исполнение всех его капризов. Всем людям в доме Простаковых присуще глубокое невежество. Оно особенно ярко проявилось в сцене экзамена Митрофана (VIII явление четвертого действия). При этом госпожа Простакова считает, что она сама и ее сын очень умны, сумеют при в этой жизни. А грамотность им ни к чему, главное - денег побольше. Она любуется на сына, довольна его ответами. Я согласен с мнением, что в этой сцене столкнулись истинное просвещение и воинствующее невежество. Ведь Простакова уверена, что образование человеку ее круга совсем не нужно. Кучер довезет, куда прикажут. В обществе особенно выделяться нечего и т.д. По мнению Простаковой, так и должно быть в мире, а кто думает иначе, тот глупец, не достойный ее внимания.
Объяснение: