Образное стихотворенье,
А в конце -- нравоученье.
Скажем мы единогласно:
"Этот стих зовётся... (басня)!"
Рассказ «Телеграмма» был написан Паустовским в 1946 году, вскоре после того, как к нему пришла большая, советская и зарубежная слава. Истоки рассказа можно найти в произведениях 1937 года – цикл рассказов «Летние дни», повести «Мещёрская сторона». Здесь есть упоминание о судьбе дочери известного художника, которое впоследствии трансформируется в самостоятельный рассказ «Телеграмма». Рассказ не изучался в советской школе вплоть до конца 90-х, так как приоритет имели более крупные произведения жанра соцреализма.
Объяснение:
Тарас — один з числа корінних полковників, людина досвідчена, загартована у битвах. Його поважають товариші по зброї за любов до Батьківщини, Мужність, вірність товариству, відданість справі захисту рідної землі від ворогів.
Маючи двох синів, Бульба пишається ними, хоче бачити їх справжніми козаками, хоче показати їх — свою гордість — товаришам.
Тому герой і знаходить справу, в якій би сини проявили себе з найкращого боку. У поході старший син Остап, завдяки мужності, кмітливості, вмінню володіти зброєю, стає курінним атаманом. Гордістю переповнене серце старого Тараса. Та, на жаль, молодший син, Андрій, зрадив рідну землю, зрадив товаришів. Горе зігнуло батька. Він, як справжній патріот і запорожець, вибирає любов до Вітчизни, а не любов до сина. Андрій гине від рук батька.
Мужньо витримав Тарас, хоча серце розривалося, і сцену тортур, яким піддавали вороги старшого сина. Та помстився добре старий козак ляхам, випалюючи їхні села та міста.
У кінці твору смерть чекає і на самого Тараса. Та він думає не про себе, а про те, як краще відступити його товаришам. Саме таких людей, як Тарас Бульба — мужніх, сміливих, вірних, відданих — поважали на Січі, про них складали пісні кобзарі. Такими людьми пишався наш народ, ними славилась Україна
Был в старой доброй книжке
Ансамбль из Мартышки,
Осла, Козла и Мишки.
Теперь мне
И басню отгадайте.
(Квартет)