Объяснение:
Я считаю, что Громов не был жестоким человеком. Он был умным и создал элекртонного мальчика, но он не подумал, что Электроннику захочется стать человеком.Электроник убежал от профессора Громова, потому что из-за большого напряжения электрического тока, случился сбой программы. ... Серёжа Сыроежкин-обыкновенный мальчик,он смеялся и плакал,шутил и задавал вопросы,а роботу чужды эмоции,он знает ответы на все вопросы.Серёжа эмоционально реагировал на любые события,а робот эмоций не имеет.Серёжа стеснялся,краснел,а у робота этого нет.Робот всё делал по правилам,образцово и как нужно,а Серёжа мог позволить себе поблажки,не ответственно подойти к делу,опоздать или нарушить дисциплину.Сергей на поступки,порывы души,глупые и необдуманные поступки,а робот себе это позволить не мог.- Хотелось бы вам иметь робота? Что бы он делал?Если бы я имел робота, это значительно облегчило бы мою жизнь. Робот бы делал за меня различную домашнюю работу: вытирал пыль, мыл посуду, готовил вкусные обеды и ужины. Думаю, что в робота можно было бы заложить специальную прогрмму с рецептами, по которым бы он готовил. Только вот не уверена, что в магазине роботу продавали бы продукты, наверное, за покупками пришлось бы ходить самой.Еще робот бы мне выполнять домашние задания: решал бы задачи по математике, разбирал бы предложения, читал вслух произведения по литературе. А вот стихи наизусть все равно пришлось бы учить самой.Думаю, что робот мог бы стать мне не только хорошим но и настоящим другом. Ведь не каждой подружке можно доверить сокровенные тайны, а робот точно никогда не выдаст и не разболтает. Я бы назвала робота каким-нибудь именем, например Робертик, и мы бы жили с ним душа в душу.
у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і
іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.
згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.
перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".
а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.
дивіться також
"якщо" (повний текст)
яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)
біографія редьярда кіплінг
так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.
у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:
якщо ти зможеш в пориві одному
поставить все на карту і програть,
а потім — все спочатку, і нікому
про втрати навіть слова не
я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.
у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.
«Береги честь смолоду» — этот завет является главным в романе А.С. Пушкина «Капитанская дочка». Именно ему следует Петр Гринев.
Родителями героя были небогатые дворяне, которые в Петруше души не чаяли, ведь он был у них единственным ребенком. Еще до рождения герой был записан в Семеновский полк офицером.
Петруша получил неважное образование — под руководством дядьки Савельича «на двенадцатом году выучился я русской грамоте и мог очень здраво судить о свойствах борзого кобеля». Самым интересным занятием герой считал «гонять голубей и играть в чехарду с дворовыми мальчишками».
Но в шестнадцать лет судьба Гринева круто переменилась. Он попадает на военную службу – в Белогорскую крепость. Здесь герой влюбляется в дочь коменданта крепости – Машу Миронову. Здесь Гринев становится участником восстания крестьян под предводительством Емельяна Пугачева.
С самого начала героя романа отличает доброта, воспитанность, уважительное отношение к людям: «Муж и жена были люди самые почтенные». Петр больше всего ценит свое доброе имя и честь других людей.
Именно поэтому он не присягает на верность Пугачеву: «Я природный дворянин; я присягал государыне императрице: тебе служить не могу». Во время общения с ним герой относится к Пугачеву, как к преступнику, который хочет захватить святое – государственную власть.
Очень достойно ведет себя Гринев, даже когда оказывается под следствием. Он держится спокойно, думает не только о себе, но и о честном имени Маши: «Я спокойно взглянул на Швабрина, но не сказал ему ни слова».
Пушкин показывает, что, только заботясь о своей чести, можно выйти победителем из всех испытаний: в итоге Гринева полностью оправдывают, а Швабрина справедливо приговаривают к заключению.
Таким образом, в романе Пушкина «Капитанская дочка» Гринев является положительным героем. Он «живой человек», со своими достоинствами и недостатками (вспомним, как он проигрался в карты или обидел Савельича). Но по своим «взглядам» этот герой всегда остается на стороне добра. Именно поэтому автор и мы, читатели, симпатизируем ему.