религиозно-философские искания льва николаевича толстого были связаны с переживанием и осмыслением самых разнообразных философских и религиозных учений. на основе чего формировалась мировоззренческая система, отличавшаяся последовательным стремлением к определенности и ясности (в существенной мере - на уровне здравого смысла). при объяснении философских и религиозных проблем и соответственно своеобразным исповедально-проповедническим стилем выражения собственного символа веры то же время критическое отношение к толстому именно как к мыслителю представлено в российской интеллектуальной традиции достаточно широко. о том, что толстой был гениальным художником, но "плохим мыслителем", писали в разные годы в.с. соловьев, н.к. михайловский, г.в. флоровский, г.в. плеханов, и.а. ильин и другие. однако, сколь бы серьезными подчас ни были аргументы критиков толстовского учения, оно безусловно занимает свое уникальное место в мысли, отражая духовный путь великого писателя, его личный философский опыт ответа на "последние", вопросы.
Объяснение:
Твір-роздум. Мамина пісня колискова
Мама… Найдорожча людина в житті кожного з нас. Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам'ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Ой, біжи, біжи, досадо, не вертай до хати
Не пущу тебе колиску синову гойдати.
Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.
Колискова пісня! Скільки їх створив народ! Кожна мама має свою улюблену колискову пісню:
Будуть пташки прилітати
Та й будуть співати,
Дитиноньку малесеньку
Будуть присипляти.
Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов'ю до людей, до природи, до усього живого! Якби не мамина пісня, яким убогим було б наше життя. Вслухаєшся в мелодії колискових пісень і одразу уявляєш собі лагідне, втомлене обличчя матері, яка схилилася над своїм немовлям, бачиш лукаве личко, яке покліпує оченятками, з усіх сил намагаючись не заснути, щоб дослухати мамину пісню про сон-дрімо ту, про котика-котка, про чарівних птахів, про зозуленьку, про місяця-місяченька.
Ой ну, люлі, люлі
Налетіли гулі,Коли м'який, ласкавий тихий вечір
Лягає спати у траву шовкову,
Сон ніжний землю обійма за плечі —
Тоді я чую неньки колискову.
Або:
Мене там мати сповивала,
І сповиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину.
А яка чудова "Колискова" у Лесі Українки:
Місяць яснесенький
Промінь тихесенький
Линув до нас
Спи ж мій малесенький,
Пізній-бо час.
Не обійшли увагою цей жанр і композитори: мелодіями колискових пісень захоплювалися С. Гулак-Артемовський, І. Колесса, К. Квітка.
Повиростають діти, покинуть батьківську домівку, полинуть у світи, будуть у них свої діти, посріблить їм скроні сивина, але назавжди бринітиме у їхніх душах найніжнішою мелодією чарівна, сповнена безмежної любові і ласки, мамина колискова пісня, в якій і радість, і біль, і тривога, й надія, і найсвятіша любов материнська:
Дні дитинства, наче плин води…
Проліта дитинство, та у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,
Пам'ять зостається назавжди!
Сіли на колисці
В червонім намисті.
Стали думать і гадать,
Чим дитину дарувать:
"Подаруймо сонки-дрімки,
Сонки-дрімки в колисоньки,
Добрий розум в головоньки…"
Колискові здавна привертали увагу письменників і поетів. Всі вони зростали під материнську колискову пісню. І чи не саме ця колискова вклала в їхні душі спроможність творити, чи не сила материнської пісні проросла пагінцями поетичного таланту: