У него была единственная любимая дочь — разумная и проворная дуня, отцу в работе на станции. Она была его единственной радостью, но именно она принесла своему отцу «седину, глубокие морщины давно не бритого лица» и «сгорбленную спину» , буквально три или четыре года превратили «бодрого мужчину в хилого старика» . В конце своей жизни станционный смотритель оказался брошенным своей дочерью, хотя он сам никого в этом не винит: « беды не отбожишься; что суждено, тому не миновать» . Его любимица с детских лет умела кокетничать, разговаривала «безо всякой робости, как девушка, видевшая свет» , и этим привлекала проезжих молодых людей, а однажды она сбежала от отца с проезжим гусаром. Самсон вырин сам разрешил дуне прокатиться с гусаром до церкви: «нашло на него ослепление» , а потом «сердце его начало ныть, и беспокойство овладело им до такой степени, что он не утерпел и пошел сам к обедне» . Дуни нигде не было, а вернувшийся вечером ямщик сообщил: «дуня с той станции отправилась далее с гусаром» . Старик заболел от этого известия и оттого, что узнал, что гусар притворился больным и уже тогда задумал увезти дуню. самсон вырин поехал в петербург в надежде отыскать и забрать свою дочь, но ротмистр минский не отдал ему дуню и выставил его за дверь, сунув за рукав деньги. Вырин предпринял еще одну попытку увидеть дочь, но дуня, увидев его, упала в обморок, а минский опять выгнал его. В трагической судьбе станционного смотрителя виновато и сословное деление общества, позволяющее высшим чинам жестоко и грубо обращаться с людьми низших чинов. Трагедия самсона вырина состоит в том, что на склоне лет он остался совсем один, проливая слезы о потерянной дочери. Не для своих внуков, а для чужих он вырезал дудочки, с чужими детьми он возился и угощал их орешками. Трагизм его положения в том, что не при жизни, а после смерти приехала к нему его любимая дочь. Из рассказа видно, что минский действительно любил дуню и не бросил ее, у нее была счастливая жизнь в достатке. «прекрасная барыня.. ехала.. в карете в шесть лошадей, с тремя маленькими барчатами и с кормилицей» . Узнав, «что старый смотритель умер.. она заплакала» и пошла на кладбище. В трагической судьбе отца дуня тоже виновата. Она бросила его, поступила не по-человечески.
Я думаю, мысль об этом не давала ей покоя — ведь приехала она, хоть и поздно, к отцу, который умер в одиночестве, всеми, и родной дочерью тоже, забытый.
Объяснение:
Моріс Полидор Марі Бернар Метерлінк народився 29 серпня 1862 року в Генті, в заможній фламандській сім’ї. Його батько був нотаріусом, а мати – дочкою багатого юриста.
З 1874 по 1881 рік він відвідував єзуїтський коледж. Хлопчик цікавився поезією, літературою, однак батьки наполягли, щоб він вивчав право в Гентському університеті. Отримавши в 1885 р. диплом, Моріс їде в Париж для вдосконалення в юриспруденції, проте ті 6 місяців, які він провів у Парижі, цілком були присвячені літературі.
Після повернення в Гент Метерлінк працює юристом, продовжує займатися літературою. У паризькому щомісячнику «Плеяда» друкується новела Метерлінка «Вбивство безневинних», а в 1889 році він випускає поетичну збірку «Теплиці» і п’єсу-казку «Принцеса Мален». Після позитивних відгуків він залишає юридичну практику і присвячує себе літературі.
У 1894 р. письменник пише три п’єси для маріонеток: «Аладіна і Паломід», «Там, усередині» і «Смерть Тентажиля». До театру ляльок драматург звертається тому, що, на відміну від живих акторів, ляльки можуть зіграти символ.
У 1895 р. Моріс зустрів Жоржетту Леблан, актрису і співачку, яка стала його супутницею на 23 роки. Вона була його дружиною, секретарем і імпресаріо, оберігала його спокій. Також Жоржетта виконувала головні ролі, в основному владних жінок, в п’єсах драматурга.
У 1896 р. Метерлінк і Леблан переїхали з Гента, де його п’єси стали предметом глузувань, в Париж.
«Синій птах» – найпопулярніша п’єса Метерлінка, була вперше поставлена в 1908 р. Розповідь про одного з героїв цієї п’єси, Тільтіль, письменник продовжив в п’єсі-феєрії «Заручини».
У 1911 р. Метерлінку була присуджена Нобелівська премія «за багатогранну літературну діяльність, особливо за драматичні твори, відзначені багатством уяви і поетичною фантазією». Через хворобу письменник не зміг бути присутнім на урочистій церемонії, і нагорода була вручена бельгійському послу в Швеції Чарлзу Ваутерсе.
Під час Першої світової війни Моріс Метерлінк спробував записатися в бельгійську громадянську гвардію, але його не прийняли через вік. Патріотична діяльність драматурга складалася, таким чином, в читанні пропагандистських лекцій в Європі і в США. В цей час його відносини з Леблан зіпсувалися, і після війни вони розлучилися. У 1919 р. він одружується на Рене Даон, актрисі, що грала в п’єсі «Синій птах». В останні роки життя він писав більше статей, ніж п’єс; з 1927 по 1942 р. вийшло 12 томів його творів.
B 1939 році, коли нацистська Німеччина загрожувала Європі, Моріс переїхав до Португалії, а незабаром виїхав в США, де він прожив всю війну і повернувся в Ніццу в свій особняк в 1947 р.
Моріс Метерлінк помер 6 травня 1949 р. від серцевого нападу. Оскільки письменник був переконаним атеїстом, він був похований не за церковним обрядом.
Главный герой романа А.С. Пушкина “Дубровский” – молодой барин Владимир Дубровский. У него рано умерла мать, и его воспитывал отец. Получив тревожную весть из имения, Владимир приезжает в родовое поместье Кистеневку, в котором давно не был, так как учился в кадетском корпусе в Петербурге. Из-за противоправных действий соседа Кирилла Петровича Троекурова молодой Дубровский потерял отца и поместье. Ему тяжело было решиться на поджог своего имения, но, не найдя другого выхода, он с крестьянами поджигает его и уходит в лес.
Владимир – положительный персонаж романа. Он умный, образованный, решительный человек на глубокие чувства. Поэтому с крестьянами он остаётся недолго. Появляется Владимир в доме Троекурова под видом француза. В эпизоде с медведем Владимир проявляет не свойственные для француза смелость и хладнокровие.
Изначально задумав отомстить Троекурову, он, полюбив Машу, отказывается от задуманного. Но Машу выдают замуж за богатого, старого князя Верейского. Владимир не успевает освободить Машу и остается один, потеряв всё на свете. Он больше не видит другого выхода из ситуации и становится разбойником
Объяснение:
как можно укорочено