В данном отрывке из произведения И.С. Тургенева "Бежин луг" можно выделить следующие художественные средства:
1. Метафора: "Легкая пыль желтым столбом поднимается и несется по дороге" - здесь пыль описывается как желтый столб, что создает образную картину и передает читателю живое представление о том, как пыль поднимается и распространяется.
2. Олицетворение: "дружный топот, лошади бегут, навострив уши" - здесь лошади олицетворяются, то есть им приписываются человеческие свойства, такие как бежать и напрягать уши. Это оживить картину и передать читателю ощущение движения и живости.
3. Эпитеты: "самых бойких клячонках", "репейником в спутанной гриве" - здесь используются характеристики, которые придают лошадям и космачу дополнительные качества и характеристики, усиливающие образность и выразительность текста.
Данные художественные средства понять читателю атмосферу и настроение момента, который описывается. Они создают яркие и живые образы, передают движение, звуки и оживляют картину восприятия. Читатель ощущает эмоциональную окраску и вовлекается в описание происходящего, что делает чтение более интересным и позволяет лучше понять и визуализировать события в тексте.
Объяснение:
3 дитячих років ми чули, як співали наші мами і бабусі "Пісню про рушник",
"Ми підем, де трави похилі", "Білі каштани", "Стежина", "Цвітуть осінні, тихі небеса". | тільки зараз ми дізналися, що всі ці пісні належать одному авторові - Андрію Малишку.
Пісенність - одна з найголовніших прикмет усієї поезії Малишка. Його поетичне мислення завжди було взаємоповʼязане з елементами народнопісенної поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку популярність пісень на тексти А.
Малишка. Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори,
як Л. Ревуцький, П. Майборода. А. Штогаренко, П. Козицький, М.
Вериківський, С. Козак, О. Білаш та інші.
Мабуть, найвідомішим твором пісенної спадщини Малишка є пісня "Рідна мати моя" ("Пісня про рушник"). Вона була написана до кінофільму "Літа молоді" і здобула велику популярність серед народу, стала народною перлиною. Кожен рядок цієї пісні випромінює доброту і любов, пройнятий материнським теплом і синівською вдячністю. У поезії створено узагальнений образ матері, що "ночей не доспала", що передавала своєму синові любов до Вітчизни, до природи, до всього прекрасного. Мати перед дальньою дорогою дає сину "рушник вишиваний", де вимережила своїй дитині долю, долю серед тихого шелесту трав, "в щебетанні дібров". Цей рушник оберігатиме сина в дорозі і буде нагадувати йому про сонячне дитинство, розлуку з рідним краєм і найдорожчою людиною. Своєрідна форма поезії наближає її до пісні. Рефрен надає співучості, ніжності, ліричності, народності. Твір насичений епітетами, яскравими метафорами.