Фах — науково-фантастична повість Айзека Азімова, вперше опублікована у липні 1957 року.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг. Я думаю, що цей твір приклад з життя кожної людини, який вибирає собі проффесію.
Ти прочитай текст, і щось подібне склади, будеш красунчиком!
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
Мальчик собирался вернуться к себе на планету таким путём. Он познакомился со змеей в пустыне, и она пообещала ему вернуть его домой.
В конце сказки маленький принц умер от укуса этой змеи. Между ними была некая договоренность, что она ужалит его, и он таким образом вернётся на свою планету.
Рассказчик стал любить смотреть на звезды ночью и думать о том, как живёт маленький принц на планете: заботится ли он о своей розе, не съел ли барашек розу мальчика. Рассказчик верит, что на планете мальчика все хорошо, и в эти моменты он слышит звон бубенцов — это означает, что маленький принц смеётся.
Объяснение: