Історичний шлях народу, як правило, починається з фантастичних переказів героїчних міфів, красивих легенд. У цих творах завжди є приховане зерно історичної дійсності, і це зерно завжди оздоблене фантазією оповідачів.
Уже в першому тисячолітті до нашої ери давні греки слухали віршовані оповідки про Троянську війну та про пригоди велемудрого Одіссея. Учені довгий час уважали події, про які розповідають епічні поеми "Іліада" та "Одіссея", більш міфічними, ніж історичними. Авторство цих поем приписували давньому народному співцю Гомеру. Але в сімдесятих роках XIX століття археолог Шліман розкопав на узбережжі Егейського моря ту саму Трою, про облогу якої розповідається в "Іліаді".
Якщо вірити Гомерові, війна між ахейцями та троянцями спричинилася внаслідок викрадення троянським царевичем Парісом славетної красуні Єлени, дружини спартанського царя Менелая. Ця подія сталася не без до верховного олімпійського бога Зевса, котрий пхукав привід утягти людей до винищувальної війни. У своєму творі Гомер не тільки розповідає про подальший розвиток подій, а й описує приклади незрівнянної мужності та відваги, що їх проявили кращі герої Еллади.
Описуючи бойові сутички, автор неодноразово підкреслює самовідданість улюбленців народу Ахілла та Гектора. Саме ці воїни є уособленням ідеалу людини, чоловіка, героя. Наче страшний буревій, лютував Гектор, закликаючи троянців мерщій здолати рів. Герою було подано віщий знак — він побачив подряпану до крові змію, яка вкусила в груди орла. Але Гектор, не шкодуючи власного життя, разом зі своїми воїнами трощив вежі, розбивав бійниці, видирав із землі міцні палі, що на них тримався весь кріпосний вал. І саме Гектор першим прорвався крізь ахейський вал, здобувши найвищої слави.
Достоевский "Преступление и наказание" - В романе было совершено убийство - актуально. Раскаяние - актуально. Не сложившийся брак по расчёту - актуально. Девушка легкого поведения - актуально. Нищие жители - актуально. Это всё присутствует в нашей жизни. В этом произведении симпатичны Соня(мудрая, толковая, жалко её, потому что из-за нищеты стала девушкой легкого поведения), Катерина Ивановна(хоть и кричала на мужа и детей, но это было от обиды на жизнь, была нищей, а так она великодушная женщина, очень любит своих родных). Не нравится Алёна Ивановна, очень богатая, но ужасно жадная, живет в квартире со старой мебелью, желтыми обоями, нет роскоши, её родная сестра у неё как будто служанка.
Вопросы воспитания, служения Отечеству, нравственные принципы человека, вероятно, относятся к разряду “вечных”. И каждое поколение будет решать их по-своему, но никогда не откажется от них, не отмахнется, как от малозначительных, потерявших насущную необходимость. Классическая литература - это как правило очень большие произведения и в них рассматриваются очень много вопросов, которые модные и сейчас и на которые мы до сих пор ищем ответы. "Что делать"" Чернышевского, или Иван Сергеевича Тургенева "отцы и дети",А. С. Грибоедова "А судьи кто? " Пушкина, "Мастер и Маргарита (Булгакова) - проблема взаимоотношений, религий и любви. "Кому на Руси жить хорошо? " Некрасова. "Война и мир" Толстого - это вообще энциклопедия актуальности. М. Ю. Лермонтова "Мцыри" - война на кавказе тогда и сейчас. Любовь остается самой животрепещущей темой.
Історичний шлях народу, як правило, починається з фантастичних переказів героїчних міфів, красивих легенд. У цих творах завжди є приховане зерно історичної дійсності, і це зерно завжди оздоблене фантазією оповідачів.
Уже в першому тисячолітті до нашої ери давні греки слухали віршовані оповідки про Троянську війну та про пригоди велемудрого Одіссея. Учені довгий час уважали події, про які розповідають епічні поеми "Іліада" та "Одіссея", більш міфічними, ніж історичними. Авторство цих поем приписували давньому народному співцю Гомеру. Але в сімдесятих роках XIX століття археолог Шліман розкопав на узбережжі Егейського моря ту саму Трою, про облогу якої розповідається в "Іліаді".
Якщо вірити Гомерові, війна між ахейцями та троянцями спричинилася внаслідок викрадення троянським царевичем Парісом славетної красуні Єлени, дружини спартанського царя Менелая. Ця подія сталася не без до верховного олімпійського бога Зевса, котрий пхукав привід утягти людей до винищувальної війни. У своєму творі Гомер не тільки розповідає про подальший розвиток подій, а й описує приклади незрівнянної мужності та відваги, що їх проявили кращі герої Еллади.
Описуючи бойові сутички, автор неодноразово підкреслює самовідданість улюбленців народу Ахілла та Гектора. Саме ці воїни є уособленням ідеалу людини, чоловіка, героя. Наче страшний буревій, лютував Гектор, закликаючи троянців мерщій здолати рів. Герою було подано віщий знак — він побачив подряпану до крові змію, яка вкусила в груди орла. Але Гектор, не шкодуючи власного життя, разом зі своїми воїнами трощив вежі, розбивав бійниці, видирав із землі міцні палі, що на них тримався весь кріпосний вал. І саме Гектор першим прорвався крізь ахейський вал, здобувши найвищої слави.