Геркулес был очень сильным физически, ему было 25–30 лет. По происхождению он негр, вместе с родителями жил в Соединенных Штатах Америки, родился не рабом, как многие другие негры, а свободным человеком. Геркулес работал на плантации в Южной Австралии, а на корабле возвращался домой.
Автор не восторгается его красотой, цепко подмечая каждую мелочь, которая лишь добавляет новые штрихи к унылой и безрадостной картине. Это и свалявшаяся трава, и черные подгнившие листья деревьев, припудренные первыми заморозками, и грибная сырость, которая наполняет осенний воздух. Также поэт отмечает, что день «угрюм и свеж», и кругом «не видно птиц», что свидетельствует о приближающейся зиме. Однако природные метаморфозы нисколько не угнетают Бунина, который мечтает об одиночестве, поэтому целый день скитается «в степи свободной, вдали от сел и деревень»
Объяснение:
Жуль Верн — один із моїх найулюбленіших письменників. У творах французького класика науково-фантастичної та пригодницької літератури мене приваблює не тільки захопливі пригоди головних героїв, а й їх уміння протистояти життєвим негараздам. Особливо вразив мене герой на ім’я Дік Сенд, якого всі поважно називали п’ятнадцятирічним капітаном. Насправді, коли шхуна-бриг «Пілігрим» вирушила для полювання на китів у південних морях, Діку Сенд виповнилося лише п’ятнадцять років, проте він вже мав багатий життєвий досвід. Цікаво, що колись і сам Жуль Верн мріяв про морські подорожі. Відомий навіть такий факт: коли майбутньому письменнику виповнилося дванадцять років, він, одягшись юнгою, пробрався на шхуну «Коралі», що мала відпливати до Індії. Хлопець вже уявляв неосяжні простори Атлантики, невідомі острови, але раптом на кораблі з’явився батько й забрав маленького мандрівника додому. Можливо, коли письменник створював роман «П’ятнадцятирічний капітан», він подумки повертався до тих давніх часів, згадував свою невдалу спробу підкорити морські простори. А згадуючи, вигадав свою так і нездійснену пригоду. Вже на перших сторінках роману ми знайомимося із головним героєм — п’ятнадцятирічним капітаном. Хлопець був сиротою й виховувався у дитячому будинку. Ніхто не знав його справжнього імені, адже Діком його назвали на честь жалісливого перехожого, який знайшов на вулиці малюка. А прізвище Сенд, що перекладається з англійської як «пісок», — на згадку про місце, де його знайдено: «на ріжку піщаної коси Сенді-Гук, що утворює вхід до порту Нью-Йорк у гирлі річки Гудзон». На відміну від своїх однолітків Дік був дуже серйозним і відповідальним. У його очах пломеніла рішучість. Він міг вже-ориймати рішення і доводити свої задуми до кінця. Хлопець рано усвідомив своє становище, тому вирішив попри все стати справжньою людиною. Дік Сенд навчався постійно і не хотів зупинятися на досягнутому.