Я вважаю, що Гамлет є вічним образом світової літератури тому, що він — людина нового часу, людина думки. Роздуми, міркування – його природна потреба. Головний герой Шекспіра замислюється над питаннями зради, помсти, морального падіння — темами, які є актуальними у будь-які часи.
Попри те, що Гамлет був принцом, тобто сином короля, йому не судилося мати щастя. Замість безтурботного життя парубкові довелося імітувати божевілля, аби знайти незаперечні докази вбивства свого батька його братом Клавдієм.
Найзаповітніша мрія Гамлета актуальна й у наші часи. Він прагне змінити світ, де панують зрада й обман, на краще. Хіба такий заклик не звучить по-сучасному? Безпорадність, розлад між мрією і дійсністю змушують принца відчувати занепокоєння, бути незадоволеним собою, своїм життям. Він весь у шуканнях відповіді на одвічне питання «бути чи не бути?», на яке так і не знаходить відповіді, адже воно є філософським. Йому доводиться стикатися зі зрадою та зневірою тих, кому він вірив та кого любив. Найближчі люди мимоволі стають його ворогами: мати Гертруда, Полоній, Лаерт, кохана Офелія, колишні друзі Гільденстерн і Розенкранц.
Думки Гамлета значно глибші, ніж просто жадоба помсти, про яку його просив привид вбитого батька. Він розмірковував також про нащадків, про долю своєї країни. І, гинучи від поранення отруєним клинком, принц просить свого друга Гораціо розповісти світові про його життя.
На острове стояли 2 скалы. одна из этих скал была вулканом, а со второй скалы стекал ручей. Однажды, когда лава начала медленно вытекать на поверхность скалы через образовавшуюся трещину поток воды, стекавший с соседней скалы, превратил лаву в камень не дав ей вырваться на свободу. Тогда вулкан разозлился и вспыхнул от ярости. началось извержение. Людям пришлось бежать с острова а ручей некогда стекавший со скалы был затоплен лавой и превращен в камень. И только тогда, в полном одиночестве вулкан понял что ручей миллионы жизней заделав трещину, а вулкан эти погубил и навсегда остался одиноким и нелюбимым.
Давным давно,в королевстве жили 2 сестры.Они были близнецами.Звали их Юна и Нора.Как-то раз,Юна влюбилась в юношу,но этому юношу нравилась Нора.Сестра решила отомстить сопернице-отрезать ее длинные прекрасные волосы.Сделав это,юноша не расстался с Норой,а наоборот-полюбил еще сильнее.Тогда,Юна решила убить сестру.Нора очень любила сидеть ночью у реки,и она захотела этим воспользоваться.Прийдя ночью,Нора не подозревала,что ее ждет.Выследив сестру,Юна хотела вонзить ей нож прямо в сердце,но оступилась и выбросила нож в воду.Упав на землю со слезами пред сестрой,Юна -Я люблю его,но тебя больше.Я выбираю помилование... сорь за ошибки.:)
Я вважаю, що Гамлет є вічним образом світової літератури тому, що він — людина нового часу, людина думки. Роздуми, міркування – його природна потреба. Головний герой Шекспіра замислюється над питаннями зради, помсти, морального падіння — темами, які є актуальними у будь-які часи.
Попри те, що Гамлет був принцом, тобто сином короля, йому не судилося мати щастя. Замість безтурботного життя парубкові довелося імітувати божевілля, аби знайти незаперечні докази вбивства свого батька його братом Клавдієм.
Найзаповітніша мрія Гамлета актуальна й у наші часи. Він прагне змінити світ, де панують зрада й обман, на краще. Хіба такий заклик не звучить по-сучасному? Безпорадність, розлад між мрією і дійсністю змушують принца відчувати занепокоєння, бути незадоволеним собою, своїм життям. Він весь у шуканнях відповіді на одвічне питання «бути чи не бути?», на яке так і не знаходить відповіді, адже воно є філософським. Йому доводиться стикатися зі зрадою та зневірою тих, кому він вірив та кого любив. Найближчі люди мимоволі стають його ворогами: мати Гертруда, Полоній, Лаерт, кохана Офелія, колишні друзі Гільденстерн і Розенкранц.
Думки Гамлета значно глибші, ніж просто жадоба помсти, про яку його просив привид вбитого батька. Він розмірковував також про нащадків, про долю своєї країни. І, гинучи від поранення отруєним клинком, принц просить свого друга Гораціо розповісти світові про його життя.