9 мая -день рождения поэта и день окончания самой страшной и бесчеловечной войны, о которой фронтовику Окуджаве удалось
сказать в своих стихах и песнях своё слово.
Вспоминает поэт:
- Война так въелась в меня, что мне трудно от нее избавиться. Я ранен ею на всю жизнь и до сих пор еще часто вижу во сне погибших товарищей, пепелища домов, развороченную воронками землю…
Вспоминает поэт:
- Моя родина – это Арбат. Я родился на Большой Молчановке, воспитывался в арбатском дворе.
Булат Шалвович Окуджава родился 9 мая 1924 г. в Москве.
До 1940 г. жил на Арбате. И дата, и место рождения поэта со временем приобрели символический характер.
Вспоминает поэт:
- Я закончил 9 классов, когда началась война. Как и многие сверстники, отчаянно рвался на фронт. Вместе с другом мы каждый день наведывались в военкомат. Нам вручали повестки и говорили: “Разнесите их по домам, а завтра мы вас отправим. ” Длилось так полгода… Наконец, сломленный нашим упорством, капитан не выдержал и сказал: “Пишите свои повестки сами. У меня рука не поднимается это сделать”. Мы заполнили бланки и отнесли их домой: он - ко мне, я - к нему.
Эти арбатские подростки и стали героями его песен, стихов, написанных
уже после Победы, в 1956-1960 годах.
Трагедія Есхіла "Прометей закутий" побудована на основі давньогрецьких міфів про титана, який викрав у богів вогонь, віддав його людям і був за це жорстоко покараний Зевсом. У п'єсі чітко визначилася безкомпромісна поведінка головного героя, його непримиренний конфлікт із Зевсом. Напруженість сценічної дії підсилюється монологами, діалогами, виступами хору.
Головний герой сам розповідає про значення його дарунку для людей, які через свою безпорадність і байдужість богів до їхньої долі були приречені на загибель. Прометей розуміє, що зробив багато для людей: відкрив їм "науку чисел і письмен сполучення", дав їм "творчу пам'ять — праматір муз", навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. Але в скрутну для нього хвилину герой не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. "Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я , Як із біди своєї ізвільнитись". Прометей мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність ("Я, страждаю безвинно") і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса ("Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю... Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу"). Для титана характерним є рішучій протест проти тиранії, прихильність до людей, стійкість, мужність, витримка, волелюбність, пристрасність, сила духу, нескореність, безкомпромісність. Розум Прометея, сила духу, героїчне служіння людям, мужнє страждання заради їхнього щастя завжди приваблювали людей. Недарма цей образ є одним з перших "вічних образів".
Відомо, що в літературі існує поняття "прометеїзм". Суть його полягає у вічному прагненні до героїчних діянь, нескореності, незламності, здатності до самопожертви в ім'я людей. Тож недарма цей образ спонукає сміливців до нових пошуків і відкриттів. Мабуть, саме тому до образу Прометея зверталися письменники, музиканти, художники різних епох. Відомо, що образом Прометея захоплювалися Й. В. Гете, Дж. Байрон, П. Б. Шеллі, Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, А. Малишко, М. Рильський. Дух титана надихав славетних майстрів пензля — Мікеланджело, Тиціана, Рибейру, композиторів — Л. Бетховена, . Ф. Листа, Р. Вагнера, О. Скрябіна, К. Стеценка.
Отже, трагедія "Прометей закутий" — один з найкращих творів Есхіла. Він побудований за зразком античної трагедії (велика кількість діалогів, монологів, виступи хору). Титана Прометея зображено сильним, мужнім, пристрасним, з великою силою волі та витримки, нескореним і непереможним. Він не шкодує за зробленим і готовий до самопожертви в ім'я людей. Саме такі риси характеру героя дозволили віднести його до "вічних образів", які надихають багато поколінь митців.