Китайська література — одна з найдавніших літератур світу, її історія налічує три тисячі років. Класична китайська поезія досі є неперевершеним зразком мистецтва, предметом вивчення і захоплення наших сучасників. Основа авторської китайської поезії була закладена ще Конфуцієм: він стверджував, що вірш повинен ототожнюватися з тим, що людина бачить, думає і відчуває. Автор, створюючи вірш, повинен бути безкомпромісно щирим. Тому китайська поезія не знала вимислу у європейському значенні цього слова, вона була абсолютно правдивою у зображенні подій, думок та почуттів поета: «Китайська поезія—- це документ». Для китайського поета дійсність була багатшою за будь-який вимисел.
У своїх віршах китайські поети намагалися досягти досконалості через гармонійність форми та стриманість виражальних засобів. Довершеність вірша визначалася його відповідністю жорстким поетичним нормам та законам. За відповідність віршів визначеним нормам поетам часто присвоювали встановлені розряди. Оцінювання було суворим, і якщо поет претендував на перший розряд, він повинен був показати блискуче володіння технікою складання віршів, бездоганний смак, благородну стриманість у висловах, щирість думок та почуттів.
Вірші пронизували весь побут Китаю. Для вступу на державну службу складали іспити, серед яких був іспит зі складання віршів. Віршами писали послання друзям, відгукувалися на важливі події громадського і особистого життя, віршами ж писали епітафії. Уміння писати вірші особливо цінувалося тому, що кожен китаєць був тонким знавцем поезії. Хороший вірш, написаний бездоганним каліграфом, ставав реліквією. А якщо його особисто писав відомий поет — ця реліквія ставала безцінною.
Иван Александрович Хлестаков - герой знаменитой комедии Николая Васильевича Гоголя "Ревизор". Самим автором он описан как "молодой человек лет 23-х, тоненький, худенький; несколько приглуповат и, как говорят, без царя в голове, - один из тех людей, которых в канцеляриях называют пустейшими. Говорит и действует без всякого соображения." Таким образом Хлестаков - не особенно умный легкомысленный человек, которого в провинциальном городе совершенно случайно приняли за могущественного чиновника с большими полномочиями. Хлестаков же пользуется случаем и отлично проводит время за чужой счет.
Тем не менее, в своих замечаниях для актеров Гоголь замечал, что Хлестаков - незлой человек. Он вполне искренен. Ему предлагают, он - берет. Хлестаков - не отрицательный герой, но и не положительный. Хотя, по большому счету, в "Ревизоре" нет ни одного положительного героя. В этом Гоголь оказался настоящим новатором.
Иван Александрович Хлестаков - столичный житель, он принадлежит к дворянскому сословию, но небогат. Тем не менее, одет Хлестаков по моде, он - щеголь, любит красивую одежду и вообще все роскошное и шикарное. Хлестаков любит азартные игры - в начале комедии он остался без копейки оттого, что проигрался в карты. Хлестаков - врун, болтун и хвастун, причем до такой степени, что само имя персонажа стало нарицательным. Жизненных идеалов как таковых у Хлестакова нет: он плывет по течению, стараясь устроиться как можно лучше, причем о будущем не думает. Он "ловит момент", то есть живет сегодняшним днем.