Бывает такое, что нужна поддержка и Один раз я птице, и я сделал доброе дело. Сейчас расскажу.
Дело было так. Вышел я из дома и иду гулять в парк. Гуляю, смотрю по сторонам, и смотрю: лежит птица, голубь. Подошёл я к ней, и вижу, что что-то с ней не так. Летать не может. И я решил отнести её домой. Отнёс, крыло обработал и перевязал. Три дня эта птица была у меня дома, и потом я её выпустил на волю.
Всё-таки мы с животными похожи. Не со всеми, конечно. Просто кто-то может выжить сам, а кто-то - редкий вид. Так же и мы: кто-то из людей здоров, и с имуществом всё хорошо. А кто-то не может из дома выйти, потому что болеет. И мы друг другу
Так я и этой птице.
Скромная и безропотная девушка не жалуется на судьбу, трудолюбива. За добрый нрав все в округе любят и жалеют Падчерицу.
А какая она красавица!
Мачеха ни в грош не ставит Падчерицу, не испытывает к ней никакого сострадания. Поэтому и отослала ее на ночь глядя в метелицу и в лютый мороз искать в лесу подснежники для капризной королевы. Девушка наверняка замерзла бы в лесу, если бы не повстречала двенадцать месяцев. Месяцы прониклись сочувствием к бедняжке и решили ей - подарить подснежники.
Подробнее - на -
Приветствую!
Лорд Генрі Воттон у романі “Портрет Доріана Грея” – це ідеолог, котрий розгортає перед головним героєм цілу програму філософії гедонізму і є втіленням філософії насолоди.
Він старший за Доріана Грея на десять років. Це багатій, витончений естет, що кохається у красі й відмежовується від потворного, бридкого у житті. Прагнення не помічати нічого, крім краси, робить його не просто байдужим до всього іншого, а й цинічним. У лорда Генрі холодна душа людини, яка не має ідеалів. Пробуджуючи в Доріані бажання насолоджуватися життям за будь-яку ціну, він зовсім не замислюється над можливими наслідками такої поведінки як для самого юнака, так і для інших людей. Проповідуючи свободу інстинктів, Воттон стверджує вседозволеність.
Стверджуючи вседозволеність, лорд Генрі, на перший погляд, сам ніби нічого неморального не робить — не вбиває, не зраджує, не грабує. Але він отримує величезне задоволення від необмеженої влади над душею Доріана: «Та й самий вплив твій на іншу людину — як він зачаровує!» У Генрі Уоттона поєднуються байдужість, егоїзм із здоровим глуздом та обережністю, які не дають йому зіпсувати собі репутацію, зашкодити собі. Його називали «принцом парадоксу», і саме цим він привабив молоду людину й зміг на неї так вплинути.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/portret-doriana-greya-obraz-lorda-genri