Про видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка писати дуже важко, адже усі подробиці його життя та творчості вже давно відомі та докладно вивчені. Кожен має право висловити свої особисті думки щодо творчості великого Кобзаря українського народу, і я хочу долучитися до цієї почесної місії.
Я вважаю, що Т. Г. Шевченко ще за своє життя був приречений стати видатним поетом. А для багатьох наступних поколінь і для наших сучасників він став справжньою легендою і символом, на всі часи перетворився для українського народу знаковою постаттю. Адже творчість Т. Г. Шевченка — це не просто вірші і поеми талановитої людини, а й мудрість, філософія і заклик до боротьби за краще життя.
Мені приємно усвідомлювати, що у мене є власний погляд на творчість великого Кобзаря, у мене в душі і серці існує власний, ні на кого не схожий митець.
Я маю власне розуміння й бачення творчості Т. Г. Шевченка, тому для мене він не тільки символ українського народу і великий Кобзар. Він для мене й досі живий. Колись поет сказав такі слова: «Я не розуміюся достатньо ані на поезії, ані на зброї». З цими словами я не згодний, адже поезія Шевченка для багатьох поколінь наших співвітчизників стала справжньою зброєю. Якщо замислитися, то добре знаючи біографію Т. Г. Шевченка, ми насправді знаємо про нього як про поета і як про людину досить мало.
Хтось із філософів сказав, що прожити варто так, щоб потім тебе пам’ятали не тільки друзі, а й вороги. Можна з упевненістю сказати, що ці слова відносяться і до життя великого Кобзаря. Правду і гостроту шевченківського слова визнавали не тільки прихильники його творчості, а й вороги поета. Як це не цинічно звучить, але визнанням сили поетичного слова Т. Г. Шевченка був його арешт. І якби поезії Кобзаря не мали значення, не було б і його переслідування, його арешту, а потім і заслання.
Коли слово стає справжньою зброєю, це одразу помічають і друзі, і вороги. Причому, найбільш важливо це для недругів. Саме це можна сказати і про творчість Т. Г. Шевченка, а можна просто сказати «геній» і не варто більш нічого додавати, бо кожне наступне слово стане зайвим.
Картина "Три богатыря" занимает центральное место в творчестве Васнецова. Это поистине великолепное произведение искусства! Но как же отношусь к этой картине я? Однозначно, положительно. На это есть очень много причин. Во-первых, только взгляните на такую реалистичную прорисовку деталей: кольчуга, оружие, кони.. Да что там, сам пейзаж на заднем фоне чего стоит! Как будто богатыри только что вернулись с битвы и, немного отдохнув, снова вглядываются в даль, не идет ли неприятель на нашу землю? Во-вторых, мне очень нравится былинная тематика. А Васнецов просто великолепно передал тот дух средневековья, когда на страже родины были три знаменитых богатыря - Илья Муромец, Добрыня Никитич и Алеша Попович. Подведем итог: самая шикарная работа русских художников для меня была, есть и будет - это картина Васнецова "Три богатыря". Конечно, на свете много других произведений, но, согласитесь, не любить такую картину просто невозможно.
Сказка "Серебряное копытце" рассказывает о добром дедушке со смешным именем Кокованя и его маленькой приемной внучке Даренке. Сама сказка пронизана описанием уральской природы и богатством этого края, а главной мечтой маленькой Даренки становится увидеть знаменитого козла Серебряное копытце, который где не топнет копытом, так хризолит вылетает. Эта сказка учит добру, а не жадности, потому как не надо было ни Даренке, ни старику Коковани никаких драгоценных камней, они были счастливы своей простой жизнью. А вот о благодарности в этой сказке речь точно идет. И исходила она от кошки Муренки, которую дед с внучкой подобрали, отбили от собак и вылечили. Была оказывается какая-то связь между знаменитым козлом и кошкой и в итоге отблагодарила кошка своих как смогла, приведя козла к дому деда. И у Насти мечта сбылась. А ведь эта настоящее счастье, когда у человека исполняется заветная мечта.
Про видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка писати дуже важко, адже усі подробиці його життя та творчості вже давно відомі та докладно вивчені. Кожен має право висловити свої особисті думки щодо творчості великого Кобзаря українського народу, і я хочу долучитися до цієї почесної місії.
Я вважаю, що Т. Г. Шевченко ще за своє життя був приречений стати видатним поетом. А для багатьох наступних поколінь і для наших сучасників він став справжньою легендою і символом, на всі часи перетворився для українського народу знаковою постаттю. Адже творчість Т. Г. Шевченка — це не просто вірші і поеми талановитої людини, а й мудрість, філософія і заклик до боротьби за краще життя.
Мені приємно усвідомлювати, що у мене є власний погляд на творчість великого Кобзаря, у мене в душі і серці існує власний, ні на кого не схожий митець.
Я маю власне розуміння й бачення творчості Т. Г. Шевченка, тому для мене він не тільки символ українського народу і великий Кобзар. Він для мене й досі живий. Колись поет сказав такі слова: «Я не розуміюся достатньо ані на поезії, ані на зброї». З цими словами я не згодний, адже поезія Шевченка для багатьох поколінь наших співвітчизників стала справжньою зброєю. Якщо замислитися, то добре знаючи біографію Т. Г. Шевченка, ми насправді знаємо про нього як про поета і як про людину досить мало.
Хтось із філософів сказав, що прожити варто так, щоб потім тебе пам’ятали не тільки друзі, а й вороги. Можна з упевненістю сказати, що ці слова відносяться і до життя великого Кобзаря. Правду і гостроту шевченківського слова визнавали не тільки прихильники його творчості, а й вороги поета. Як це не цинічно звучить, але визнанням сили поетичного слова Т. Г. Шевченка був його арешт. І якби поезії Кобзаря не мали значення, не було б і його переслідування, його арешту, а потім і заслання.
Коли слово стає справжньою зброєю, це одразу помічають і друзі, і вороги. Причому, найбільш важливо це для недругів. Саме це можна сказати і про творчість Т. Г. Шевченка, а можна просто сказати «геній» і не варто більш нічого додавати, бо кожне наступне слово стане зайвим.