Джури козака Швайки” характеристика героїв – Пилипа Швайки, Санька, Грицька, Тишкевича та інших героїв до розкрити їх образи та риси характеру. Також Вам може до аналіз твору “Джури козака Швайки”.
“Джури козака Швайки” характеристика героїв
Дід Кудьма
– таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».
Дід Кібчик
Основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі
Демка Дурна Сила
Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Саме дід Кібчик прозвав Демка – Дурна Сила. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.
«Як стисне комусь руку, то у того аж пальці злипаються»
«А одного разу дядьки засперечалися, хто з них зможе витягти з баюри навантаженого воза. Тягли, тягли – ні в кого не виходило».
Юзеф Тишкевич
Служить двом хазяїнам: панові Кобильському та татарському вельможі Іслам – беку, навіть має його охоронний знак, наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків,
грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана Кобильського),
Це підступний і жорстокий, хитрий, скупий, ниций, брехливий дбає лише про власні інтереси. Загинув, коли втікав з поля бою, від стріл татар.
ПИЛИП ШВАЙКА – справжній лицар, якого поважають козаки та бояться вороги. Це відчайдушний та невловимий козак.
Його помічниками є – кінь Вітрик, вовк Барвінок, Грицько та Санько.
Уміння, майстерність, хист
Вольові якості
Почуттєві якості
Кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні.
Сміливий, розумний , витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе.
Вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів.
Справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству
“Джури козака Швайки” характеристика Санька і Грицика
ОЧЕНЬ КРАТКО: ⚡ Мальчик из хорошей семьи сталкивается с жестокостью и несправедливостью мира по отношению к нищим. Несмотря на трудности, он проявляет сострадание, доброту и благородство обездоленным.
«Моя мать умерла, когда мне было шесть лет» — так герой повести мальчик Вася начинает рассказ. Его отец-судья горевал по жене, уделяя внимание лишь дочери Соне, так как она походила на мать. А сын «рос, как дикое деревце в поле», предоставленный самому себе, без любви и заботы.
Местечко Княж-Городок, где живёт Вася — «вонь, грязь, кучи ребят, ползающих в уличной пыли» — окружали пруды. На одном из них был остров, на острове — старый замок, ужас от которого «царил над всем городом».
В развалинах замка жили нищие и другие «тёмные личности». Между ними происходили раздоры, и часть «несчастных сожителей» изгнали из замка. Они остались без крова, и у Васи «сжималось сердце» от жалости к ним.
Главарём изгоев был Тыбурций Драб, обладающий страшной обезьяньей внешностью. В его глазах «светилась острая проницательность и ум», а было покрыто мраком неизвестности».
При нём изредка видели двух детишек: семилетнего мальчика и трёхлетнюю девочку.
Однажды Вася с друзьями забирается в часовню на горе возле замка. Друзья испугались «чертей» в темноте часовни и убежали, оставив его одного. Так Вася знакомится с Валеком и маленькой Марусей. Они подружились. Позднее Вася попадает в подземелье, где «две струи света... лились сверху... каменные плиты пола... стены тоже были из камня... тонули совсем в темноте». Здесь живут его новые друзья.
Вася стал часто ходить к детям из «плохого общества». Маруся была одного возраста с его сестрой, но выглядела болезненно: тоненькая, бледная, грустная. Её любимой игрой было перебирать цветы. Валек сказал, что «серый камень высосал из неё жизнь». Васю мучают сомнения в отцовской любви, но Валек отвечал, что отец Васи очень справедливый судья — не побоялся даже осудить богатого графа. Вася задумывается и начинает по-другому смотреть на отца.
О дружбе Васи с Валеком и Марусей узнает Тыбурций — он сердится, но позволяет сыну судьи ходить в подземелье, ведь его дети рады мальчику. Вася понимает, что зачастую подземелье живёт за счёт воровства, но с презрением к голодным друзьям его «привязанность не исчезла». Ему жалко больную, всегда голодную Марусю. Он носит ей игрушки.
Осенью девочка чахнет от болезни. Вася рассказывает о больной несчастной Марусе сестре, уговаривает отдать на время её лучшую куклу, подаренную покойной матерью. И «маленькая кукла сделала почти чудо» — Маруся повеселела и стала ходить.
Дома обнаруживают пропажу игрушки. Отец запрещает мальчику покидать дом. Вася и Валек решают вернуть куклу, но когда мальчики её забирали, Маруся «открыла глаза... и заплакала тихо-тихо... жалобно». Вася понимает, что хотел лишить своего «маленького друга первой и последней радости её недолгой жизни» и оставляет куклу.
Отец допрашивает Василия в кабинете, заставляя признаться в воровстве.
Его лицо было страшным от гнева: «Ты украл её и снёс!.. Кому ты её снёс?.. Говори!»
Мальчик признается, что взял куклу, но больше ничего не говорит. Слезы капали из глаз, но внутри «подымалась жгучая любовь» к тем, кто пригрел его в старой часовне.
Вдруг появляется Тыбурций, отдаёт куклу и все рассказывает господину судье. Отец понимает, что его сын не вор, а добрый и отзывчивый человек. Он просит Васю простить его. Тыбурций сообщает, что Маруся умерла, и отец отпускает Васю попрощаться с девочкой. Он даёт ему деньги для нищих.
После этих событий Тыбурций и Валек «неожиданно исчезли» из города, как и все «тёмные личности».
Каждый год, весной, Вася и Соня носили цветы на могилку Маруси — здесь они читали, думали, делились юношескими мыслями и планами. И, покидая город навсегда, «произносили над маленькой могилкой свои обеты».
Грустное, но очень хорошее произведение о милосердии и добре. В центре повести семья судьи, у которого было двое детей, их мама умерла, и отец все свое внимание уделял младшей дочери Соне. Однажды мальчишки забрались в маленькую разваленную часовенку и познакомились там с бродягой и его больной дочерью Марусей, которая с трудом держалась на ногах. Она почти никогда не смеялась, была бледной и грустной. Тибурций, ее отец, говорил, что камни высасывают из нее жизнь. Василий рассказал о своей новой больной девочке сестре Соне, и она отдала бедной девочке свою большую куклу. Маруся повеселела, слегка порозовела и стала улыбаться. Отец заметил пропажу куклы и очень ругал сына за то, что тот отдал чужим людям подарок его матери. В это время к ним приходит Тибурций, он возвращает куклу назад и сообщает, что Маруся умерла. Судья понимает, что сын поступил правильно, он дал Тибурцию денег и предупредил, что его разыскивает полиция. Тибуций с Валеком уезжают. Василий, Соня и их отец носят цветы на могилку Маруси - ребенку подземелья.
Объяснение:
Джури козака Швайки” характеристика героїв – Пилипа Швайки, Санька, Грицька, Тишкевича та інших героїв до розкрити їх образи та риси характеру. Також Вам може до аналіз твору “Джури козака Швайки”.
“Джури козака Швайки” характеристика героїв
Дід Кудьма
– таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і цілитель, який знає таємниці минулого й майбутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудовувати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чисте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».
Дід Кібчик
Основу його характеру складає внутрішня потреба повністю реалізувати себе на користь ближнім, передати накопичений за довге життя досвіт і мудрість, озвучує основні поєднуючі ідеї в творі та слугує своєрідним каталізатором дії (гуртує ватаги, знаходить місце для фортеці, вигадує всілякі військові хитрощі
Демка Дурна Сила
Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Саме дід Кібчик прозвав Демка – Дурна Сила. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона засвідчує глибоку людяність і справедливість наших пращурів.
«Як стисне комусь руку, то у того аж пальці злипаються»
«А одного разу дядьки засперечалися, хто з них зможе витягти з баюри навантаженого воза. Тягли, тягли – ні в кого не виходило».
Юзеф Тишкевич
Служить двом хазяїнам: панові Кобильському та татарському вельможі Іслам – беку, навіть має його охоронний знак, наводить татар на українські села, продає татарам відомості про козаків,
грабує та вбиває в плавнях одиноких добичників (з дозволу і покровительства пана Кобильського),
Це підступний і жорстокий, хитрий, скупий, ниций, брехливий дбає лише про власні інтереси. Загинув, коли втікав з поля бою, від стріл татар.
“Джури козака Швайки” характеристика Пилипа Швайка
ПИЛИП ШВАЙКА – справжній лицар, якого поважають козаки та бояться вороги. Це відчайдушний та невловимий козак.
Його помічниками є – кінь Вітрик, вовк Барвінок, Грицько та Санько.
Уміння, майстерність, хист
Вольові якості
Почуттєві якості
Кращий козацький вивідник (розвідник) землі переяславської; знає мову і звичаї татар, має серед них вірних людей; ходить безшумно, безшелесно; наче нікуди не дивиться, а все бачить; бездоганно володіє зброєю і тримається на коні.
Сміливий, розумний , витривалий, кмітливий, відважний, рішучий; звик покладатися лише на себе.
Вірний товариш, турботливий і уважний до хлопців і братчиків, поважає літніх козаків, дослухається до їхніх порад; любить рідну землю, гарно її знає, захищає від ворогів.
Справжній лицар, який щиро служить своєму народові, товариству
“Джури козака Швайки” характеристика Санька і Грицика