В рассказе «Бедные люди» Толстого читать можно о жене рыбака – Жанне. Она сидит у огня и чинит парус. В их землянке тепло и чисто выметен земляной пол. Пятеро детей спят на кровати и только гул ветра и шум волн слышен в их землянке. Муж с самого утра ушел на рыбалку, вот уже десять, одиннадцать часов, а его все нет. Мысли женщины крутятся вокруг того, что и она и муж все время работают, а их дети и зимой, и летом бегают босиком. На хлеб хватает только на ржаной и радует ее только то, что все они здоровы. Беспокоясь о муже Жанна выходит на улицу, посмотреть на море. Его лодки не видно, маяк горит, а ветер такой, что рвет с ее головы платок. Жанна вспоминает о том, что еще вчера вечером хотела зайти проведать больную соседку.
Далее в рассказе Толстого «Бедные люди» кратком содержании вы узнаете, что соседка Жанны недавно овдовела. У нее на руках остались двое детей. А теперь вот и она заболела. На стук главной героини никто не откликнулся. Когда Жанна вошла, то увидела, что кровать больной стоит прямо напротив двери. Вдова лежит на спине так тихо, как лежат только мертвые. На посиневшем лице спокойствие смерти, а бледная рука свесилась с соломы. В избушке сыро и холодно, а рядом с вдовой спят двое белокурых малышей. Мать, пока еще была жива, успела укутать их ноги своим платком и укрыть своим платьем. Главная героиня рассказа «Бедные люди» Л Толстого берет колыбель и несет их в свою землянку. Здесь, так и не проснувшихся детей, она положила на кровать к своим пятерым и задернула полог.
Женщина взволнована. Она боится, что муж не поймет ее поступка и прибьет. Да и поделом мне будет – размышляет она. В это время открывается дверь и заходит муж. Он жалуется, что погода такая, что хорошо, что домой живой пришел. Рыбы нет, а он еще и сеть порвал. Жанна говорит мужу, что очень переживала за него и сообщает что умерла соседка Симона. Рыбак хмурится и говорит, что нужно сирот забрать, а то еще проснуться с покойницей. Жанна сидит. Муж интересуется: «Что она не хочет брать сирот?». Но жена отдергивает полог и говори: «Вот они!».
Что касается вопроса, какие чувства вызывает «Бедные люди» Толстого, то здесь сложно выделить одну мысль. Но центральной, несомненно, является чувство сострадания и участия в чужой беде. Несмотря на собственные невзгоды человек всегда должен оставаться человеком с большой буквы. Тем, который всегда бес и поддержит в трудную минуту. И в отличие от главных героев рассказа Чехова «Тоска», главные герои «Бедные люди» едины в своем порыве даже несмотря на то, что это выльется для них дополнительными проблемами.
Пошуки й визначення сенсу життя, здійснення ідеалу пов'язані зі змістом поняття «щастя». В кінцевому підсумку моральна свідомість «вирушає» на пошуки сенсу життя, бажаючи зробити це життя щасливим. Щастя, хоч би в чому воно полягало стосовно кожної людини нарізно, можливе тільки за вдоволення перших матеріальних потреб людини (Добролюбов). Водночас стан специфічно моральної вдоволеності, позначений поняттям «щастя», пов'язаний з усвідомленням людиною своєї життєдіяльності як осмисленої, вільно підпорядкованої досягненню поставлених цілей. Поняття «щастя» фіксує ступінь вдоволення індивіда від реалізації життєвих цілей, оцінку досягнутого в порівнянні з високим ідеалом.
Серед учених-етиків утвердилося визначення розглядуваного поняття моральної свідомості як такого стану людини, «який відповідає найбільшій внутрішній вдоволеності умовами свого буття, повноті й осмисленості життя, здійсненню свого людського призначення» К Отже, для досягнення щастя людина повинна:
а) мати ясне уявлення про життя, спроможне зробити її існування повним і осмисленим, що забезпечує реалізацію її людського призначення; б) оскільки хронічного щастя так само немає, як нетанучої криги (Герцен), людина мусить постійно триматися свого уявлення про життя, прагнути його реалізувати в усіх виникаючих ситуаціях морального вибору; в) нарешті, для відчуття щастя абсолютно необхідний збіг у"достатній мірі актуального стану буття та уявлення про те, яким воно має бути.
Моральна практика дає багатий спектр уявлень про щастя: для одних людей — це цікава робота, якій віддають усе життя до решти, для інших — спілкування з коханою людиною, сім'я. Для багатьох щастя невіддільне від кар'єри, просування службовими сходинками, слави, матеріального достатку. Справді, на рівні особистого світовідчуття в поняття «щастя» вкладається передусім «предметний» сенс, пов'язаний з конкретною метою життєдіяльності. При цьому часто засоби досягнення щастя приймаються за саме щастя. Оскільки засооїв цих оезліч і вииір їх диктується конкретною ситуацією (для хворої людини — це здоров'я, для стомленої, засмиканої життєвими незгодами похилої людини — це спокій, для молодої людини — рух, калейдоскоп подій), то на рівні буденної свідомості виникає ілюзія незводимості безлічі уявлень до єдиного поняття.
Ототожнення щастя та засобу, що до нього веде, породжує (за втрати цього засобу) висновок про недосяжність щастя, його ефемерність. Це підмітив ще Сенека, котрий вказував на помилку, властиву всім людям, які прагнуть щасливого життя. Вона полягає в тому, що «прий-мають засоби до нього за його саме й чим більше ДО нього прагнуть, тим далі від нього опиняються»
Як уже зазначалося, питання що таке щастя людське, як досягти щастя, належать до числа «вічних» питань. Вони хвилювали людину ще в сиву давнину, що відобразилося в народних повір'ях, приказках та прислів'ях. ТЗІра у вдалий випадок, який принесе щастя, жива й у наш час. При нагоді старші люди скажуть: «не родися красивим, а родися щасливим». Проводжаючи в самостійне життя, зауважать: «кожен сам коваль свого щастя». Все це є узагальнення багатоманітності життєвого досвіду пошуків і переживань щастя.
Лермонтов предоставляет слово своему главному герою, дает Мцыри возможность «душу рассказать». Переживания романтического героя, его поиски свободы, как внешней, так и внутренней и, в конце концов, отчаяние от постигшей его неудачи — вот что положено в основу оставшихся двадцати четырех глав. Для того, чтобы как можно полнее раскрыть внутренний мир Мцыри, Лермонтов выбирает форму исповеди, которая считалась одной из наиболее удачных форм для романтических произведений