ответ:Народився в селі Бички Вітебської області СРСР 19 червня 1924 року. Під час початку Німецько-радянської війни Биков знаходився в Саратові, де отримував професію залізничника. Лише в 1942 році його було призвано до армії та відправлено до піхотного училища Саратова, після закінчення якого відправлено до бойової армії у званні молодшого лейтенанта. Брав участь у боях за територію України, Австрії, Угорщини, Болгарії, де отримав тяжке поранення та деякий час навіть уважався загиблим.
У 1947 році Бикова було демобілізовано, тому він повернувся до Гродна. Там розпочав працювати журналістом газети «Гродненська правда». Саме тоді почали виходити його перші повісті «Сотніков», «Обеліск», «Піти й не вертатися» та «Вижити до світанку».
Літературні досягнення Бикова лежать у його описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Повісті автора не відповідали офіційній версії війни, що призвело до звинувачень письменника в «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор. У 1980 році його нагороджено почесним званням Народного письменника Білорусі.
За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду твори письменника перекладено багатьма мовами, хоча перевага віддавалася російській. Сам Биков писав свої твори білоруською мовою, перекладаючи їх потім російською. Письменник мав великий вплив на культуру Білоруси.
Яне на все смогу ответить 1)индюк не-был умной птицей из всех он себя так считал 3) болтун, пустомелей, ломакой 4)ёж был прав назвав его глупым он же не смог отгодать кто он ,у него чёрная мордочка с двумя чёрными глазками 7)но шила в мешке не утаишь смысл что секрет ты не сможешь оставить и некому не говорить я на 2,5 и 6 не смогла ответить
Николенька иртеньев - мальчик из дворянской семьи, он живет и воспитывается по установленным правилам, дружит с детьми из таких же семей. он любит своих родителей и гордится ими. но детские годы николеньки были беспокойными. он испытал немало разочарований в окружающих его людях, в том числе и в самых близких для него. в детстве николенька особенно стремился к добру, истине, любви и красоте. и источником всего самого прекрасного в эти годы для него была мать. с какой любовью он вспоминает звуки ее голоса, которые были "так сладки и ", нежные прикосновения ее рук, "грустную, очаровательную улыбку". любовь николеньки к матери и любовь к богу "как-то странно сливались в одно чувство", и от этого на душе у него становилось "легко, светло и отрадно", и он начинал мечтать о том, "чтобы дал бог счастия всем, чтобы все были ". большую роль в духовном развитии мальчика сыграла простая женщина - наталья саввишна. "вся жизнь ее была чистая, бескорыстная любовь и самоотвержение", она привила николеньке представление о том, что доброта - одно из главных качеств в жизни человека. николенька остро чувствует фальшь и обман, казнит себя за то, что и в себе замечает эти качества. однажды он написал стихи ко дню рождения бабушки, в которых была строка, говорящая, что он любит бабушку, как родную мать. мать его к тому времени уже умерла, и николенька рассуждает так: если эта строка искренняя - значит, он перестал любить свою мать; а если он любит свою мать по-прежнему - значит, он допустил фальшь по отношению к бабушке. мальчик терзается этим. большое место в повести занимает описание чувства любви к людям, и эта способность ребенка любить других восхищает толстого. но автор в то же время показывает, как мир больших, мир взрослых людей разрушает это чувство. николенька был привязан к мальчику сереже ивину, но не решался сказать ему о своей привязанности, не смел взять его за руку, сказать, как рад его видеть, "не смел даже называть его сережа, а непременно сергей", потому что "каждое выражение чувствительности доказывало и то, что тот, кто позволял себе его, был еще мальчишка". повзрослев, герой не раз сожалел о том, что в детстве, "не пройдя еще через те горькие испытания, которые доводят взрослых до осторожности и холодности в отношениях", он лишал себя "чистых наслаждений нежной детской привязанности по одному только странному желанию подражать большим". отношение николеньки к илиньке грапу раскрывает еще одну черту в его характере, тоже отражающую дурное влияние на него мира "больших". илинька грап был из небогатой семьи, он стал предметом насмешек и издевательств со стороны мальчиков круга николеньки иртеньева, и николенька тоже участвовал в этом. но тут же, как всегда, испытывал чувство стыда и раскаяния. николенька иртеньев часто глубоко раскаивается в своих плохих поступках и остро переживает свои неудачи. это характеризует его как думающего, способного анализировать свое поведение и начинающего взрослеть человека.
ответ:Народився в селі Бички Вітебської області СРСР 19 червня 1924 року. Під час початку Німецько-радянської війни Биков знаходився в Саратові, де отримував професію залізничника. Лише в 1942 році його було призвано до армії та відправлено до піхотного училища Саратова, після закінчення якого відправлено до бойової армії у званні молодшого лейтенанта. Брав участь у боях за територію України, Австрії, Угорщини, Болгарії, де отримав тяжке поранення та деякий час навіть уважався загиблим.
У 1947 році Бикова було демобілізовано, тому він повернувся до Гродна. Там розпочав працювати журналістом газети «Гродненська правда». Саме тоді почали виходити його перші повісті «Сотніков», «Обеліск», «Піти й не вертатися» та «Вижити до світанку».
Літературні досягнення Бикова лежать у його описах боїв Другої світової війни, переважно з невеликою кількістю персонажів. Повісті автора не відповідали офіційній версії війни, що призвело до звинувачень письменника в «брехливому гуманізмі» від деяких червоноармійських генералів. Василь Биков — дуже відважний і безкомпромісний автор. У 1980 році його нагороджено почесним званням Народного письменника Білорусі.
За межами його рідного краю Василь Биков — найвідоміший білоруський автор. Протягом радянського періоду твори письменника перекладено багатьма мовами, хоча перевага віддавалася російській. Сам Биков писав свої твори білоруською мовою, перекладаючи їх потім російською. Письменник мав великий вплив на культуру Білоруси.
Объяснение: